Книги, що тримають тил або Історії, що зцілюють: про спадок, обіцянки та любов

25 лютого 2026 р. 23:14

25 лютого 2026 р. 23:14

У складні часи війни, коли всі зусилля країни спрямовані на підтримку фронту, життя громади не зупиняється. Бо культура, освіта й книга – це теж наш тил. Продовжуємо наш огляд свіжої літератури, яка надійшла до фонду бібліотеки. Підготувала для вас особливу добірку. Це чотири книги, які не тільки “читаються”, а проживаються – від першої сходинки “Драбини” до останнього слова “Обіцянки сестер”».

Роман «Драбина» Євгенії Кузнєцової , авторки відомого бестселера «Спитайте Мієчку». Це та письменниця, чий текст «Треба жити!» ми писали на радіодиктанті-2025. Роман став Книгою року BBC-2023, і це те «терапевтичне» читання, якого ми всі зараз потребуємо. Авторка розповіла, що до 24 лютого вже тривалий час працювала над твором, але саме після вторгнення зрозуміла, що звело всіх її персонажів докупи – вони тікали від війни.

Головний герой – Толік, який живе в Іспанії й працює онлайн на іноземну компанію. Він буквально щойно здійснив свою мрію: придбав будинок подалі від надокучливих родичів, що залишилися в Україні. Толік мріє зробити з домівки старенької іспанки з повсюдними гобеленами й керамічними ангеликами круте парубоцьке житло з усіма наворотами. Але буквально через кілька днів стається вторгнення, і саме цей дім стає прихистком для мами, сестри, її подруги, одноногої тітки, далекої родички, собаки і двох котів.

Толік, щоб хоч якось побути на самоті, змушений заходити до своєї спальні на другому поверсі через вікно, використовуючи драбину. Книга сповнена гумору Кузнєцової, але за смішними побутовими сварками ховається глибока туга за домом та спроба втримати звичний світ, коли він розсипається.

«Дорослість – це коли ти купуєш будинок, щоб жити в ньому самому, а в результаті в кожній кімнаті хтось спить, і ти лізеш до себе через вікно».
«Війна – це коли твій дім тепер там, де твої каструлі й твої тривожні родичі».

«Ми всі тепер трохи як ті коти: перевезені в невідомість, але все одно вимагаємо звичного корму і своєї порції любові».

Це роман про те, як ми вчимося бути разом у дні війни, не втрачаючи здатності жартувати. Книгу називають «рецептом виживання», де сміх стає головною зброєю проти відчаю.

Ще один акцент у романі – на терзаннях Толіка про «відсиджування в тилу».

Ця книжка має всі шанси змусити читача сміятися, але і плакати теж.

Роман дає читачу рідкісний досвід читання: легкого і глибокого, сповненого любові до людей. Він також про дім. Тепер – обпалений війною.

Роман Надії Гуменюк «Твоя навіки…» – це зворушливий історичний твір, заснований на реальних подіях і справжніх щоденниках, що додає йому особливої ваги. Роман про те, яким може бути кохання, яке виявилося сильнішим за колючий дріт ГУЛАГу, океанські відстані та десятиліття розлуки. В основі книги лежить реальна історія Ліди Кушнірук та Михайла Чигрина, чиї долі розбила «залізна завіса».

Вони були нерозлучними з дитинства: село, навчання у Луцькій гімназії, перші мрії. Але за український патріотизм обоє потрапляють до тюрми.
Ліда пройшла через допити, арешт та 10 років каторжних робіт у таборах ГУЛАГу як «ворог народу». Михайло після в’язниці зумів утекти до Європи, а згодом емігрував до далекої Австралії, де став активним діячем українського осередку.

Головним оберегом Михайла впродовж усього життя були 62 листи від Ліди, написані між 1935 та 1943 роками. Кожен із них завершувався незмінним підписом, що дав назву роману: «Твоя навіки, Ліда».

Роман «СпАДок» від української письменниці Люко Дашвар – наступна новинка у нашому фонді – це детектив про родину, яка приїздить до 88-річного батька-архітектора Гната Курогана, який мешкає у розкішному будинку під Києвом. На його день народження з’їжджаються найрідніші, але не заради родинного тепла, а в очікуванні щедрого спадку. Проте старий Гнат має свої плани – він готує для нащадків випробування, що змусить їх зняти маски.

Святкування перетворюється на трагедію, після вбивства єдиного сина Гната Курогана у бібліотеці маєтку.

Це психологічна драма з елементами трилера, що досліджує, на що здатні рідні люди заради наживи. Сама авторка каже, що ця книга – «наше остаточне прощання із радянським союзом» та тим «московським адом», який роками проникав у наше життя.

«Людина – це не те, що вона має, а те, що вона залишила після себе в душах інших». «Ми всі – спадкоємці свого часу, але тільки нам вирішувати, чи нести цей тягар далі». «Справжній спадок – це не стіни й гроші, а здатність залишатися людиною, коли навколо руйнується світ».

Цей роман сподобається тим, хто любить гострі сюжети з присмаком психології та драми.

«Обіцянка сестер» Гізер Морріс – роман заснований на реальних подіях, він про трьох словацьких єврейських сестер Цібі, Магду та Лівію.

Авторка – уродженка Нової Зеландії. Працюючи у лікарні, вона познайомилася з літнім паном, у якого «була історія, варта того, щоб її розповісти». День, коли Гізер зустрілася з ним, змінив життя їх обох. Його розповідь стала основою дебютного роману «Татуювальник Аушвіц», продажі якого становили шість мільйонів примірників. Наступна книжка «Подорож Цильки» перевершили мільйон примірників по всьому світу.

«Обіцянка сестер» – третій роман авторки про події в таборі смерті Аушвіц-Біркенау. Коли діти були маленькими, батько йдучи на складну операцію, де мали йому витягнути осколок з шиї, взяв з них слово завжди триматися разом: «Я хочу, щоб ви пообіцяли мені і одна одній, що завжди дбатимете про своїх сестер. Що завжди допоможете одна одній, хай там що».

Батько втратив багато крові і не вижив. Одного дня нацисти постукали у двері квартири і наказали найменшій 15-річній Лівії поїхати на роботу, старша сестра Цібі (якій було 19) йде за нею добровільно, щоб не залишати її саму.

Морріс детально відтворює нелюдські умови, в яких опинилися дівчата. Читач дізнається про щоденну боротьбу за кожен день. Авторка описує виснажливу працю, постійний голод, де навіть шматочок запліснявілого хліба ділився на три рівні частини. Дівчата виживали завдяки тому, що гріли одна одну своїми тілами на нарах і не давали впасти духом під час багатогодинних перевірок на плацу. Згодом до них приєднуться і третя сестра Магда, яка до останнього переховувалася в лісах і горищах.

Головною умовою виживання була обіцянка батькові – ніколи не розлучатися. Саме цей психологічний зв’язок став міцнішим за табірний дріт. Коли одна з сестер захворіла на тиф, інші ризикували життям, щоб дістати краплю чистої води чи ліки, приховуючи її стан від наглядачів.

Особливу увагу приділено «маршу смерті» – коли нацисти, відступаючи, гнали виснажених в’язнів через засніжені поля. Сестри вижили і тут, тримаючись за руки, щоб не впасти в сніг, адже це означало негайний розстріл.

Книга завершується зворушливою історією їхнього повернення додому та переїзду до Ізраїлю, де вони змогли знову знайти щастя, попри пережите.

Особливої цінності цій історії додає той факт, що наприкінці книги авторка розмістила справжні фотографії родини Меллер. Це дозволяє читачам перегорнути останню сторінку роману і на власні очі побачити обличчя тих, чия незламність і єдність надихнули на створення «Обіцянки сестер». Книгу варто прочитати кожному, щоб бути ще сильнішими.

Кожна з цих історій – це дзеркало, у якому ми впізнаємо себе: з болем минулого, надією на майбутнє та безмежною любов’ю, що тримає нас на плаву. Оберіть свою книгу і дозвольте їй змінити ваш вечір, а можливо, і погляд на життя.

Тетяна ГІЛЕВИЧ,
бібліотекарка бібліотеки-філії №2

Волинські