Коли війна не відпускає: з якими запитами найчастіше йдуть до «Хаб Ветеран» у Луцьку

27 лютого 2026 р. 21:43

27 лютого 2026 р. 21:43

За рік роботи до комунальної установи «Хаб Ветеран» звернулися понад 5,5 тисячі ветеранів, військовослужбовців та їхніх рідних. У місті вже зводять третє приміщення, аби розширити допомогу — від юридичного супроводу й оформлення документів до психологічної підтримки та реабілітації.

Про щоденні виклики, роботу з родинами загиблих і зниклих безвісти, а також про те, як ветеранам знайти себе в цивільному житті, розповів Суспільному директор установи Тарас Сасовський — ветеран, який очолив команду підтримки своїх побратимів.

— На початках ви надавали послуги в одному приміщенні в центрі міста. Згодом з’явилося ще одне. Скільки працівників і якого фаху зараз працює в хабі?

Наша основна локація на даний момент це проспект Волі, 23, біля гімназії №4. Ведуть прийом 5 фахівців із супроводу ветеранів, психолог і соціальний працівник. На локації в приміщенні РАЦСу веде прийом один фахівець з супроводу ветеранів.

— Як підбирали працівників на вакансію "фахівець з супроводу ветеранів"? На чому акцентували увагу?

Підбором займалося Міністерство у справах ветеранів. Людина, яка хотіла стати фахівцем з супроводу, повинна була пройти онлайн співбесіду, отримати кваліфікаційний бал. Наступна співбесіда була в нашій районній адміністрації. Це вже була офлайн співбесіда, де ставили різні питання, щоб визначити кваліфікацію, рівень стресостійкості.

Так склалося, що в наших фахівчинь з супроводу хтось воює – брат, син, чоловік. Вся наша команда дотична до війни.

— Яку заробітну плату отримує фахівець? В чому складність роботи саме в цьому напрямку?

Заробітна плата — орієнтовно 21 тисяча гривень. Складність в тому, що психологічно важко.

Я помітив останнім часом, що великий дуже контингент — сім’ї загиблих і зниклих безвісти. Це дуже важка категорія для роботи. Коли починається спілкування саме з такими людьми, перших 15 хвилин це емоції. Людина виплескує свій біль, вона ним ділиться і тоді вже починається конструктивний діалог. Ми тоді починаємо розуміти що людині потрібно, які кроки вона вже зробила і що потрібно для того аби оформити всі необхідні документи.

— Підтримка родин загиблих та полонених — чутлива сфера. З якими потребами ці люди звертаються в Хаб?

Психологічна допомога вона є в пріоритеті, і це велика частка наших запитів. Але люди часто звертаються з юридичними паперовими моментами, де вони не знають куди "стукати", куди звернутися, щоб отримати консультацію, щоб податися в той чи інший реєстр. Наші дівчата весь цей шлях пройшли і вони допомагають сім’ям.

— Хто ті люди, які звертаються до вас за допомогою – чи це винятково ветерани, чи чинні військовослужбовці теж?

Звертаються і чинні військовослужбовці. Наші фахівці також періодично відвідують медичні заклади нашої громади, де проходять реабілітацію військовослужбовці з інших областей і також їм надають консультації і допомогу.

— Чи можна окреслити вік ветерана зараз? Чи багато жінок-ветеранок?

Вік він різний. Від 20 до 60 років. Коли ми навчалися в школі, хто такий був для нас ветеран? То був старенький дідусь з орденами, який приходив і щось розповідав нам на виховній годині. А зараз ветерани — це хлопчики 20 років. Чи багато жінок? Є певна частка, бо дівчата воюють, виконують різні бойові задачі, є і медики, і снайпери.

— За якими послугами можна звернутися в "Хаб Ветеран" і чи протягом року з’явилась потреба додати нові? Можливо, за якимись напрямками працюєте в пілотному режимі?

Тут немає статичного переліку послуг. Ми підлаштовуємось під потреби ветеранів. Це і реабілітація, допомога в медичному обслуговуванні, у вирішенні юридичних питань, психологічна підтримка – групова чи індивідуальна, допомога людям у віднайденні себе через будь який вид спорту, якій людині буде імпонувати.

— Наскільки швидко вдається допомогти і чи є такі питання, де ситуація потрапляє в залежність до державної бюрократії, чиновницького зволікання?

Буває таке, що людина отримує консультацію з питання, яке вже в нас накатано. Тоді людина отримує від нас дорожню карту, звернення готуємо чи інші потрібні документи.

А бувають питання, які тягнуться досить довго – скерування на визначення групи інвалідності або отримання від військової частини певних документів, які з тих чи інших причин затягуються. Такі питання тягнуться тижнями і місяцями.

— За якою послугою ветерани і їхні родини звертаються найчастіше?

Документи, юридична підтримка. Буває, що державні органи не завжди вчасно реагують, і Міністерство оборони може не завжди вчасно надати документи. От в загальному найчастіше ідуть за паперовими, юридичними питаннями. Їх величезна частина. Потім йде психологічна підтримка.

— Наскільки часто ви зустрічаєте таких ветеранів, які не знають, як себе реалізувати у цивільному житті?

Є такі випадки. Є хлопці, які з тих чи інших проблем залишили службу в ЗСУ, але потім побувши в цивільному житті деякий час, вони знову повертаються туди.

— Що ви їм пропонуєте? Маєте вплив? Ви ж теж ветеран!

Кого через спорт, кого через працевлаштування. Але не завжди їм це підходить. Люди ж різні.

— Ви бачите від них "не хочу"?

Я бачу: "скучаю, хочу туди (на війну)". Бо війна затягує.

— Пригадайте позитивні приклади того, як демобілізовані успішно почали розвиватися тут, у тиловому регіоні? Які це напрямки і галузі найчастіше?

Є в нас приклади успішних кейсів, де хлопці після демобілізації запустили власний бізнес, отримали гранти, успішно розвивають. З такими хлопцями приємно спілкуватися, вони і нас мотивують, надихають. Вони не опустили руки, не здались, не закрились у себе в квартирі, а роблять роботу, намагаються інших ветеранів до себе підтягнути.

Також спорт це улюблена тема. Сам дотичний до спорту все життя. Я казав і кажу: "Спорт краще ніж спирт" для ветеранів.

— Чи є зворотний процес — коли до вас звертаються підприємства, представники місцевого бізнесу у пошуку працівників і вони хочуть найняти на роботу ветерана війни?

Таких прикладів у нас є чимало. Великі підприємства до нас звертаються, тому що будь-який менеджер, керівник бізнесу розуміє, що колишній військовослужбовець вміє швидко чітко ухвалювати рішення, знає що таке субординація, відповідальність і не боїться цю відповідальність брати на себе.

Також до нас звертаються різні благодійні фонди з пропозиціями надати свої кошти і можливості для реабілітації військовослужбовців, демобілізованих, членів їх сімей. Це може бути реабілітація в горах, на морі, є ініціативи, де на відпочинок їдуть за кордон наші ветерани.

— Де і як фахівці з супроводу навчаються, аби підвищити кваліфікацію? У кого з колег можете запозичити досвід? Чи є змога відвідувати інші області й спілкуватися з колегами?

Фахівці з супроводу проводять навчання в сертифікованих центрах, які отримали сертифікати від Міністерства у справах ветеранів, і там підвищують свій кваліфікаційний рівень, є вимоги, що за три роки фахівець має отримати певний курс лекцій.

З приводу комунікацій з іншими регіонами – так, комунікація щільна, є в нас і група, де керівники ветеранських установ спілкуються між собою, і один одному підказуємо. Бо є нові питання, які в іншому регіоні вже пройшли-проїхали і мають позитивні приклади їх вирішення.

— Якщо ветеран не має фізичної змоги прийти в хаб, чи може виїхати фахівець до нього додому? Консультація в телефонному режимі, онлайн – так можна?

Ми можемо відрядити нашого фахівця за місцем проживання чи по місцю лікування, що робиться регулярно, або надаємо телефоном консультацію.

— Будівництво нового приміщення, роботи не припиняли в холодну пору. Що зараз там? Чи все відбувається у заплановані строки?

Зараз там відбуваються активно будівельні роботи, роботи з оздоблення фасаду, внутрішні роботи. Сама будівля вже закінчена. Якщо погода нас не підведе, то заплановано до травня запуститися в роботу.

— Розкажіть, як ваш досвід учасника бойових дій впливає на роботу в Хабі?

Я вважаю, що позитивно впливає. Тому що ти звик рішення приймати швидко, я не боюсь брати відповідальність за свої рішення.

Важливе також розуміння і робота в команді. Бо моя команда — як підрозділ бойовий.

— Назвіть три пріоритетні завдання на найближчий час, як керівника установи.

Перше – завершення ремонтних робіт в новому приміщенні, що за собою потягне збільшення штату – це буде друге завдання, а третє – збільшення кількості послуг.

Волинські