Два способи спадкування

01 березня 2026 р. 15:54

01 березня 2026 р. 15:54

Спадкування – це юридичний перехід майна, прав та обов’язків від  померлої фізичної особи (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). Воно здійснюється за заповітом або за законом. Це правонаступництво забезпечує передачу власності, включаючи борги, нащадкам або іншим вказаним особам. Тобто необхідною й достатньою для відкриття спадщини умовою визнається смерть особи, до якої за правовими наслідками прирівнюється оголошення особи померлою, а також встановлення судом факту смерті.

Спадкоємцями за заповітом і за за- коном можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також ті, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкрит- тя спадщини. За заповітом спадкоємцями також можуть бути юридичні особи й інші учасники цивільних відносин. Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у випад- ку відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття.

Спадкоємцями можуть бути не тільки дієздатні, але й недієздатні громадяни. В останньому випадку відповідні дії, необхідні для прийняття спадщини, здійснюють їх законні представники – батьки, усиновителі, опікуни.

Існує п’ять черг спадкування за законом. Перша це діти спадкодавця, у тому числі зачаті за його життя та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки, що передбачено статтею 1261 Цивільного кодексу України. До другої черги належать рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері (ст.1262 ЦК України). У третій черзі, згідно зі ст.1263 ЦК України, є рідні дядько та тітка спадкодавця, у четвертій – особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім’єю не менше, як п’ять років до часу відкриття спадщини, що підтверджує стаття 1264 цього кодексу, у п’ятій – інші родичі до шостого ступеня спорідненості включно, утриманці спадкодавця, які не були членами його сім’ї (стаття 1265 ЦК України).

Якщо спадкоємець не подав у визначений законом шестимісячний строк нотаріусу за місцем знаходження нерухомого майна в Україні заяву про прийняття спадщини, він не може вважатись таким, що прийняв спадщину. Проте у випадку пропуску періоду, встановленого законом для прийняття спадщини, законодавство передбачає способи розв’язання проблеми.

Це письмова згода інших спадкоємців: якщо ті з них, які вчасно прийняли спадщину, не проти, вони дають письмову згоду у нотаріуса. Діє і судовий порядок, коли подається позов про визначення додаткового строку. Суд може задовольнити позов, якщо причини пропуску були об’єктивними, непереборними та істотними. Можливе і фактичне прийняття – якщо спадкоємець проживав разом із спадкодавцем на момент смерті, він вважається таким, що прийняв спадщину, якщо не відмовився від неї, навіть якщо не звернувся до нотаріуса вчасно.

Якщо спадкоємець не скористався додатковим строком, визначеним судом, вдруге поновити його неможливо.

Світлана ВЕНГЕР,
помічниця судді Володимирського міського суду

Волинські