Вчителька з Волині майже 40 років навчає дітей української мови та любові до читання

01 березня 2026 р. 17:17

01 березня 2026 р. 17:17

Ніна Трифонівна Товкач майже 40 років працює в освіті. Нині волинянка навчає української мови та літератури школярів Годомицької гімназії, працює в закладі педагогом-організатором та керівницею фольклорного гуртка, очолює профспілку.

За цей час змінювалися програми, покоління учнів, сама країна, але незмінним залишалося одне – її ставлення до роботи й людей, пише Юлія Музика «Нова доба».

Ніна Трифонівна народилася в селі Боровичі. Після школи шлях до професії був не зовсім прямим – рік працювала в місцевому дитячому садочку. Згодом заочно вступила до Луцького педагогічного інституту імені Лесі Українки. Тодішній начальник Маневицького відділу райво Олексій Федорович Деркач направив її в дитсадок у Куликовичі, а згодом вона перевелася до школи цього села.

– У 1989 році доля привела мене до села Годомичі – сюди я вийшла заміж і пов’язала своє життя з селом та школою, – розповідає співрозмовниця.

Відтоді педагогічний стаж Ніни Трифонівни впевнено наближається до сорока років. Чоловік пані Ніни спершу працював агрономом, а потім одинадцять років був головою місцевого колгоспу.

Учителька, яка не відстає від часу

Ніна Товкач не з тих педагогів, які живуть лише спогадами про минуле. Вона активно працює з дітьми, готує тематичні заходи, ділиться напрацюваннями у соцмережах. Стимулює таку активну діяльність директорка гімназії Оксана Попович.

– У нас супердиректорка. Усе в її руках горить. Тож і ми, вчителі, намагаємося від неї не відставати в роботі, – зауважує Ніна Трифонівна.

Про те, як нині ставляться до навчання її учні, жінка каже:

– Як класний керівник у 9 класі та мовник налаштовую дітей до читання. Те саме необхідно робити і їхнім батькам. Гадаю, що дітей потрібно привчати не наказами, а власним прикладом, підтримкою родини та живим зацікавленням. Водночас сучасні гаджети часто відволікають школярів від книжки, але й тут важливо не забороняти, а вміти спрямувати, – говорить вчителька.

– Але є такі діти, які самі прагнуть навчатися. Зокрема, моя учениця, 9-класниця Уляна Негодюк , бере участь і перемагає у багатьох конкурсах.

Серед її учнів – ще чимало активних і здібних дітей, переможців. І це, за словами педагогині, найкраще підтвердження того, що її праця немарна.

Родина, де цінують освіту і працю

З чоловіком Леонідом Ніна Трифонівна виховала двох доньок – Оксану і Катерину . Обидві здобули вищі юридичну та педагогічну освіти, а згодом одна з них йшла вчительською стежкою матері.

Як розповіла Ніна Трифонівна, донька Катерина Клімчук працює юристкою в Колківському ЦПО, але нині перебуває у декретній відпустці по догляду за дитиною. Вона живе поруч із батьками, виховує дітей, її чоловік працює майстром лісу в місцевому лісництві.

Інша донька – Оксана Довган – була вчителькою у Четвертні, а нині трудиться в ПРаТ “МХП”. За допомогою цього підприємства нею було реалізовано кілька проєктів у  Годомичах та Четвертні. Її чоловік уже тривалий час працює на луцькому підприємстві «Кромберг енд Шуберт», останнім часом майстром. Вся родина підтримує тісний зв’язок – разом відзначають свята, допомагають одне одному, тримаються купи.

П’ятеро онуків – п’ять різних талантів

Сьогодні найбільша гордість Ніни Трифонівни – п’ятеро онуків . Кожен із них має свої здібності й уподобання.

Поліна Клімчук, учениця третього класу, захоплюється малюванням. Її картини – це не просто розмальовки за номерами, а вміння відчувати колір і гармонію. Окрім цього, дівчинка вже має призове місце у конкурсі знавців української мови імені Петра Яцика, чим неабияк пишається її бабуся-філологиня.

– Як тільки заходимо в магазин, Поліна завжди просить купити їй картини для розмальовування. Знаєте, вона має певні задатки, вміло підбирає кольори. Уже малює третю картину, – каже бабуся. – А ще вона має бажання ходити в колківський клуб карате «Любарт».

Її рідна сестра Варвара , хоч і навчається лише в першому класі, уже впевнено виступає на сцені, бере участь у вокальних конкурсах, зокрема в «Срібних дзвіночках». Молодша Стефанія тільки починає свій шлях, бо лише влітку матиме три рочки, але, дивлячись на Поліну, теж тягнеться до фарб і олівців.

Старший онук Кирил Довган , син Оксани, учень 6 класу Четвертянського ліцею, – переможець мовного конкурсу імені Петра Яцика, також активно займається спортом, зокрема футболом. Ще одна онука, Валерія , захоплюється танцями й співом.

– Дуже задоволена, що все життя пропрацювала вчителькою, що доньки закінчили філологічний факультет, і найбільше своїми онуками, – каже жінка.

Життя, наповнене працею

Окрім школи й родини, Ніна Трифонівна встигає вести господарство – разом із чоловіком, який, хоч і перебуває на заслуженому відпочинку, позмінно працює охоронцем у луцькому дитсадочку. Тримають дві корови й здають молоко на ковельське підприємство, мають й іншу живність, обробляють землю. Жінка каже: «Праця не лякає, якщо знаєш, заради чого працюєш». По господарству охоче допомагають дочки та зяті.

На запитання, про що мріє сьогодні, Ніна Товкач відповідає просто: про мир, перемогу, здоров’я рідних і спокій у країні.

– Коли буде мир, люди зможуть спокійно працювати, вчитися, виховувати дітей і займатися улюбленими справами, – каже вона.

І, дивлячись на її родину, учнів і онуків, стає зрозуміло: такі люди і є тим тихим фундаментом, на якому тримається громада.

Фото з домашнього архіву Ніни ТОВКАЧ

• Вчителька української мови назвала теракт у Львові «народною помстою» : що відомо про скандал
• Життя присвятила навчанню й вихованню дітей: на Волині привітали колишню вчительку з 91-річчям
• Вчителька з Волині понад 50 років присвятила українській мові та вихованню учнів

Волинські