«Гачок завжди зі мною»: історія майстрині-переселенки з Луганщини, яка перевезла своє натхнення на Волинь

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

04 березня 2026 р. 20:30

04 березня 2026 р. 20:30

Тетяна Літошко — переселенка з Луганщини, яка вже кілька років проживає на Волині. Свій талант до в’язання вона відкрила у зрілому віці й упродовж останніх десяти років не полишає улюбленої справи. Нині майстриня мешкає у селищі Турійськ, де продовжує в’язати та дарувати затишок своїми виробами місцевим.

В інтерв’ю з журналістами ВСН Тетяна поділилася своєю історією та розповіла, як улюблена справа допомогла знайти опору.

Пані Тетяна більшу частину свого життя вона присвятила роботі в торгівлі, працюючи продавцем. Проте справжнє натхнення прийшло до неї вже на пенсії, коли з'явився час для душі.

«В’язати я почала у дорослому віці, після п’ятдесяти років. Просто дуже хотілося навчитися майстерності володіння саме гачком. Займаюся цією справою вже понад десять років», — розповіла Тетяна Іванівна.

Шлях у світ рукоділля розпочався з маленької іграшки — в'язаного песика, який зберігся у майстрині й донині як символ першого успіху. Тетяна Іванівна працює виключно гачком, а нові техніки опановує завдяки сучасним технологіям.

«Гачок завжди зі мною»: історія майстрині-переселенки з Луганщини, яка перевезла своє натхнення на Волинь

Одна з перших робіт пані Тетяни

«Навчаюся за майстер-класами з інтернету. Для мене найцікавіший етап — це саме процес в’язання, це моє натхнення. Часто працюю під улюблений серіал, а гачок завжди беру з собою, куди б не йшла».

Досконалість потребує терпіння. Бувало, що пані Тетяна розпускала майже готові вироби, аби почати все заново і досягти ідеального результату. Вона впевнена: це не невдача, а цінний досвід. А найпершою результати її праці бачить донька, яка є головним поціновувачем творчості мами.

«Гачок завжди зі мною»: історія майстрині-переселенки з Луганщини, яка перевезла своє натхнення на Волинь

«Мені важко виділити якусь одну роботу, адже багато виробів мені щиро подобаються. Кожен з них — це прагнення створити щось нове та особливе».

Нині майстриня ставить перед собою нову амбітну мету — зв’язати свою найкрасивішу ляльку. А для тих, хто тільки мріє про власне хобі, у Тетяни Іванівни є проста, але мудра порада.