Волинський щит: На «нулі» триматися допомагає підтримка

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

06 березня 2026 р. 17:10

06 березня 2026 р. 17:10

– Я спричинив ДТП з летальними наслідками і зовсім про це не шкодую! – зараз, вже жартома, каже наш побратим Олексій. – Це сталося, коли повз нашу позицію на штурм проривалася ворожа піхота на мотоциклі та квадроциклі. Вони так завзято тисли на газ, що не помітили перешкоди праворуч – мене з побратимом у засідці. Прорватися ворогам не вдалося, загинули всі…

Володимир, Олексій, Дмитро та Євген повернулися з бойових позицій. Медики підрозділу одразу провели огляд і направили Євгена у шпиталь. З іншими побратимами вдалося поспілкуватися поки вони день-два адаптовуватися після перебування на позиціях, спілкувалися з психологами та готувалися до відпусток.

У кожного з них – чимало історій, хоча зазвичай будні на «нулі» одноманітні: спостерігати, слухати, доповідати. У такому ритмі важливо не втрачати сили духу та почуття гумору. Триматися допомагала підтримка: і тих, хто поруч у бліндажі, і тих, хто працював на відстані – координував дії, передавав дані з дронів, забезпечував логістику.

– Продукти та воду нам доставляли дронами. Серед іншого були й смаколики від волонтерів. Багато чого знадобилося, коли готували новорічний стіл. Робили його з того, що було, але з щирою вірою: святкова традиція допоможе здійснити найзаповітніше бажання, – ділиться Дмитро.

У вільні хвилини бійці майстрували побутові речі з підручних матеріалів: зробили хлібницю та шахову дошку. Багато жартували, розмовляли, згадували рідних. В один із таких днів на позиції прийшла заміна.

На воїнів чекав непростий зворотний шлях. Адже час стандартних рішень в таких ситуаціях давно минув. Зараз, щоб успішно провести заміну на позиціях, треба застосувати креативність, винахідливість, хитрість, масштабність мислення, пильнувати ворога на землі та в небі. Вміти планувати кожну деталь і кожен метр дороги.

Командир батальйону організував злагоджену взаємодію з кожним підрозділом: звʼязківці, пілоти, розвідка, чергові на точках виходу. Бо в наступні години від кожної дрібниці залежатиме дуже багато. Маршрут розбили на три відрізки, які мали подолати за визначений час. У кінці кожного етапу на них чекали пункти перепочинку.

– Це нагадувало квест під вогнем. Над тобою постійно щось літає: дрони, снаряди артилерії, міни. Ти маєш долати нескінченні перешкоди: переступати, перелазити, перестрибувати. Кілька разів нас атакували ворожі безпілотники – ми відбивалися стрілецькою зброєю. Ми долали кілометр за кілометром і, головне, втому, від якої болів кожен м’яз. Згодом нас зустріли побратими на машині. Про що думалося? Весь цей час думали про тих, кому невдовзі зателефонуємо…

Коли вперше за довгий період розлуки та випробувань чуєш рідний голос, радість, плач, сміх… Це цілий вир емоцій. Але найсильніше серед них – усвідомлення, що ти живий, що виконав завдання, що повернувся!

Матеріал до чергового випуску «Волинського щита» надані відділенням комунікацій 14-ї ОМБр ім. князя Романа Великого.