Як живе село на Волині, якому понад 400 років

06 березня 2026 р. 22:00

06 березня 2026 р. 22:00

Село Кукуріки на Ковельщині живе понад 400 років і зберігає легенди про волелюбних предків, які виживали на бідних землях, зберігаючи традиції та самобутність. Місцеві жителі продовжують трудитися на своїх господарствах, цінують спокійне сільське життя та чекають на мир і повернення рідних із війни.

За місцевими переказами люди, які оселялися тут, були дуже волелюбними. Місцевий пан хотів приборкати селян — виганяв їх за річку Вижівку, на неродючі піщані ґрунти, до боліт. І казав: «Покукурікаєш там і прийдеш пана слухати!». Люди вижили на бідних землях — так і з'явилися Кукуріки.

Таку легенду Суспільному розповіла місцева жителька Ірина Муц . Каже, що існує ще одна легенда, більш банальніша, пов'язана зі співом півнів.

«Хтось в Корчмі почув, що десь там півень закукурікав і від того слова пішла назва. Ну, але як би там не було з півнем зв’язано. Село не велике, гарне, так мені здається, затишне, люди дуже працьовиті, добрі, щирі», — каже місцева жителька.

Чоловік Ірини Ярослав Муц ремонтує авто. Чоловік розповів, що до села Кукуріки приїхали разом з дружиною у 1977-му році з Львівської області. Він працював у сусідньому селі директором школи. Діти виросли, живуть у місті, а подружжя звикло до спокійного сільського життя: до волинського болота, до волинських грибів та ягід.

«Ми горді таким селом. Кукуріки — одне тільки на Україну», — каже місцевий мешканець Микола Наумук , набираючи у мішки картоплю на продаж.

Розповідає, що ще 7 тонн на городі в »копець» закопані, торік посадили більше 50 соток картоплі, ціна була низька по 5 гривень за кілограм. Цього року садитиме менше.

«То нам іде в убиток, а не в прибуток. Як в ті роки була по 20 гривень, то да, то була хороша ціна. І не перебирали, тільки давай, давай. Осталася во картопля — хороша, одборна. Продав прошлу, а оставив хорошу і здав по весні по 15», — розповідає чоловік.

Разом з дружиною Ольгою виховують трьох дітей. Тримають господарство. Зараз, каже, починають купувати насіння, щоб садити город.

«Звикли до теї роботи. Рано встав, то до корови, то до свиней. Хазяюємо, як то кажуть. Привикли у селі, то нам важко у місті було би зараз жити. В школу то тут не далеко в село Рудня, велосипедом, а так то пішки», — говорить жінка Ольга Наумук.

Поруч мешкає пенсіонерка Ганна Наумук . Жінка народилася у 1940-му році у Кукуріках, виховала семеро дітей. Зараз живе разом з сином та невісткою. Тримають господарство та чекають, щоб закінчилася війна і усі повернулися здорові до родин.

«Я Кукуріках народилася, в Кукуріках і живу і буду жити в Кукуріках. У мене внукі є на войні, треба щоб вона хутчій кончилася, щоб дав Бог мир, бо шкода дітей. Себе вже не шкода, бо вже вік прожила, а дітей шкода, правнуків шкода», — каже жінка.

Місцева жителька Оксана Бабій у Кукуріках живе з сім’єю. Навчилася їздити трактором та машиною. Каже, сама за день вивезла на поле дві підводи гною.

Усі дрова на своєму подвір’ї порубала Галина Бабій . Жінка живе разом з 92-річною свекрухою. Чоловік помер. Усе тепер робить сама.

Наталія Томчук разом з донькою прибирають літню кухню. Дівчина миє вікна, а мама – плиту. Катерині — 17. Дівчина навчається у Нововолинську. Розповідає, що до села приїздить на вихідні, щоб допомогти батькам.

«Зараз у селі отака уборка, а дальше начнуться городи і так і живемо помаленько. Є ще коровка в мене, є ще в нас поросятко. То ж мусимо тримати кроликів, курочок. Вода є, дрова є, тепло є, зварити є де, навіть коли немає світла і це для нас не проблема в селі», — каже Наталія Томчук.

Староста Руднянського старостинського округу Марія Гапковельсьонюк розповіла, що у трьох селах проживає 524 людини: в Кукуріках – у нас 199 осіб, в Сьомаках — 102 і решта в Рудні. Торік народилося троє діток: два хлопчика і одна дівчинка. В Кукуріках є тільки продовольчий магазин. Центр округи — це село Рудня, там є школа, Руднянська філія опорного закладу Смідинський ліцей, заклад дошкільної освіти та амбулаторія.

• Вулиці майже порожні: як живуть люди в селі на Волині
• Зеленський пообіцяв відродити українські села та повернути туди людей
• Село Свинарин на Волині: за кумедною назвою — давня історія

Волинські