Як жінки-поліщучки допомагали українським повстанцям

07 березня 2026 р. 14:53

07 березня 2026 р. 14:53

В останньому слові сестри Тетяна (ліворуч) і Марія Бублій (праворуч) попросили відправити їх у табір разом.

Про це детально розповідає архівно-кримінальна справа двоюрідних сестер, жительок села Хотешів, що належало у той час до Ратнівського району, Бублій Марії Никифорівни, 1930 р. н., і Бублій Тетяни Андріївни, 1924 р. н.

У постанові на арешт 29 грудня 1951 року старший оперуповноважений Ратнівського райвідділу МГБ лейтенант Ткаченко написав: «Бублій М. Н. з весни 1945 року встановила злочинний зв’язок з бандитами ОУН – «Роман», «Міша», «Гриць», а пізніше «Хома» та іншими. Бублій надавала свою хату і холодні будівлі бандитам ОУН для переховування від органів радянської влади, готувала їм їжу і прала білизну, спільно з бандитами ОУН та іншими бандзв’язковими в своєму будинку розпивала спиртні напої, за завданням бандватажка ОУН «Міши» викликала в свій дім банд­зв’язкових – Бублій Тетяну та інших. Бублій повідомляла бандитам ОУН про появу в селі військових груп МГБ, працюючи санітаркою Хотешівської лікарні в 1950 і 1951 роках забезпечувала бандитів ОУН різноманітними медикаментами і бинтами».

Анкета арештованої: сім’я – брат Бублій Василь, 1936 р. н., сестри – Ганна, 1933 р. н., і Єва, 1939 р. н.

Під час допитів ратнівськими чекістами Марія розповіла, що добре знала «Мішу» – Маковецького Михайла Павловича, уродженця села Хотешово, який був командиром боївки, а пізніше також провідником ОУН Ратнівського району. З ним постійно ходив повстанець «Гриць» – Іван Прач.

«З літа 1949-го вони періодично відвідували мій будинок, а також я зустрічалася з ними в інших місцях, де при зустрічі повідомляла їм інформацію розвідувального характеру і забезпечувала продуктами харчування».

У першій половині 1951 року повстанці на чолі з «Мішею» заходили в хату Марії приблизно 14 разів і чотири рази проводили днівки в її клуні. Крім того, Марія 4 рази ходила на вулицю Глинянку до своєї тітки – Тетяни Козел, в якої повстанці днювали, і приносила їм медикаменти (бинти та різні таблетки). Ліки купувала в хотешівській аптеці за свої гроші. Під час візитів повстанців у хаті були також молодша сестра Марії Ганна і брат Василь, які теж виконували їх окремі доручення. Весною 1951-го Марія 4 рази ходила в ліс на зустрічі з повстанцями – повідомляла їм різну інформацію, носила продукти харчування і білизну. Два рази ходила сама і ще два рази – з Тетяною Бублій.

У хаті Марії повстанці відзначили старий Новий рік. У застіллі брали участь її сестра Ганна, Тетяна Бублій та її брат Адам. Самогон Марія купила за гроші, які їй дав «Міша». Одного разу Марія йшла по вулиці Любомирка, несла керосин із кооперації і на дорозі зустріла працівника МГБ Ткаченка з двома військовими. Вона знала, що в цей час на вулиці Глинянка у її тітки Тетяни Козел переховується боївка «Міші» і тому відразу повідомила повстанців про небезпеку. За допомогу Марія отримала від повстанців хустку, а також чоботи і штани для брата. Крім того, принесли їй швейну машинку, за яку вона заплатила «Міші» 700 рублів. Серед зв’язкових повстанців Марія назвала Адама Бублія, Тетяну Бублій, Тетяну Козел та Миколу Генсьора. Останнього повстанці просили завезти на ремонт годинника у Брест, а другого разу купити їм шапки. Для цього давали йому гроші.

За допомогу Марія отримала від повстанців хустку, а також чоботи і штани для брата.

Детальну інформацію про Марію повідомив під час допитів Михайло Маковецький «Міша»: «Марія Бублій кожного разу, як тільки ми в неї днювали, готувала нам їжу, часто прала білизну, а також повідомляла нам про обстановку в селі Хотешово… Вона також часто приходила до нас у ліс, до хутора Підчеретне Хотешівської сільради. Хату Марії Бублій часто без мене відвідував бандит «Гриць», тому що він жив із нею».

Маковецький розповів, що систематичні зустрічі з Марією Бублій почалися у 1949 році. Його завдання – встановити, де ночує зрадник Адам Козак, – Марія не виконала. Але за наказом «Міші» дружина Козака завела його до двоюрідного брата, де знаходився її чоловік, і викликала його з хати. Маковецький через два дні передав Козака «Роману» і пізніше дізнався, що того розстріляли за участь у засідці на повстанців.

Свідчення затриманого чекістами 18-річного учасника боївки Василя Прача «Хоми»: «Зимою і весною 1951 року Марія і Тетяна кілька разів приходили до «Міші» у хотешівський ліс – туди приносили продукти харчування, білизну і листи від родичів «Міші» та «Гриця». За завданням «Міші» Марія Бублій неодноразово ходила в магазин, де купувала для них цигарки, сірники, мило… На зустрічах із нами вона завжди повідомляла про становище в селі і особливо про військові групи МГБ. Бублій Марія жила з бандитом «Гриць», а Бублій Тетяна з бандватажком «Міша».

Під час допиту слідчим МГБ Тетяна Бублій розповіла, що з повстанцями вперше зустрілася влітку 1949-го у лісі, коли пасла корови, потім ще кілька разів бачилася з ними в будинку Марії Бублій. Визнала, що восени 1949 року в її хліві дві доби переховувався невідомий поранений повстанець:

«Яким чином цей бандит потрапив до нас у хлів я не знаю, але вранці, коли я тоді пішла в хлів, то побачила невідомого озброєного чоловіка. Він мене покликав і сказав, щоб я його не боялася. Потім розповів, що він повстанець і поранений у ногу. Попередив мене, щоб нікому про нього не говорила. Я запропонувала йому щось поїсти, але він відмовився. Увечері до мене прийшов «Міша» і забрав цього пораненого. З ким «Міша» приходив і як забрав пораненого я не бачила».

Свідчення Михайла Маковецького: «Восени 1949-го в хату до Бублій Тетяни заходили я, «Биков» (Сергій Богдан–надрайонний провідник ОУН Любомльщини – Авт. ) , «Зоренко», «Веселий» і «Степан». Ми в неї попросили їсти і вона винесла у двір їжу, де ми й повечеряли. Через три дні нашу групу обстріляли військові, «Веселий» і «Степан» були вбиті, а «Биков» поранений. Вже пораненим він добрався до Бублій Тетяни, яка заховала його в своєму хліві. Він там перебував дві доби. Про це я дізнався від зв’язкових і за наказом «Коса» разом із районним провідником Ратнівського району «Романом» забрали його».

Цікавим документом у справі є довідка Ратнівського райвідділу МГБ про те, що на території району дійсно діяли учасники ОУН:

В. О. НАЧАЛЬНИКА РАТНІВСЬКОГО РО МГБ − ЛЕЙТЕНАНТ

24/І − 52 /КУЗЬМІН/

Обвинувальний висновок на Марію і Тетяну Бублій підготував слідчий обласного УМГБ Плаксюк 12 лютого 1952-го, а ще через місяць відбулося засідання Військового Трибуналу військ МГБ Волинської області. Під час суду Марія Бублій заперечила частину звинувачень. На питання голови трибуналу відповіла: «Про свій зв’язок із бандитами ОУН я не заявила тому, що боялася розправи з боку бандитів. Ні, з бандитами ОУН я не жила…».

Тетяна Бублій також заперечила деякі звинувачення: «Я вже говорила, що з бандитами ОУН я самогон не розпивала. Ні з ким із бандитів ОУН я не жила. Крім пораненого «Бикова», інші бандити днівок у моєму домі не робили. Білизну для них я ніколи не прала».

На суді Михайло Маковецький частково змінював свої покази і підтвердив правильність свідчень Марії і Тетяни Бублій. В останньому слові сестри попросили відправити їх у табір разом. За вироком військового трибуналу вони отримали максимальний термін покарання – 25 років виправно-трудових таборів, позбавлення політичних прав на 5 років і конфіскацію всього майна. Але вже через рік здох Сталін і справи політичних в’язнів почали переглядати.

У липні 1954 року під час перебування у таборі в Іркутській області Марія написала скаргу на помилування, у якій, зокрема, сказано: «…я залишилася сиротою у віці 10 років і на моєму утриманні було четверо маленьких братиків і сестричок віком від півтора до восьми років».

Спочатку сестрам Бублій зменшили покарання, а влітку 1956-го комісія Президії Верховної Ради СРСР прийняла рішення обмежитися відбутим терміном ув’язнення і звільнити обох засуджених. Марія повернулася в Хотешів, але потім виїхала у Краснодарський край, звідки написала заяву на реабілітацію у 1992 році.

Микола МИХАЛЕВИЧ, завідувач Кортеліського історичного музею Ковельського району

Волинські