Борщ із карасями: страва, яку любив Тарас Шевченко

09 березня 2026 р. 10:35

09 березня 2026 р. 10:35

Українська кухня вміє дивувати не лише знаними стравами, а й несподіваними варіантами добре знайомих рецептів. Вона багата на смаки, традиції та локальні особливості, тому навіть борщ в різних регіонах готують по-своєму.

Як приготувати борщ з карасями?

• Час : 1,5 години
• Порцій : 6

Інгредієнти:
– 2 карасі для бульйону;
– 5 середніх картоплин;
– 3 цибулини;
– 1 середня морква;
– 2 середні варені буряки;
– 100 грамів капусти;
– 3 зубчики часнику;
– 1 болгарський перець;
– 1 столова ложка цукру;
– 4 столові ложки рослинної олії;
– 1 столова ложка томатної пасти;
– лавровий лист до смаку;
– спеції до смаку;
– сіль до смаку;
– 3 – 4 карасі для смаження.

Приготування :

Що любив їсти Тарас Шевченко?

Кобзар не лише писав про борщ, а й охоче їв його в житті. Саме цією стравою, а також іншими цікавими наїдками, його часто частували в гостях під час званих обідів, пише NV .

Ось кілька згадок про такі частування:

Вечір провів у Галагана. Він прочитав опис свого будиночка, збудованого ним у старому малоросійському смаку в Прилуцькому повіті. Панська, але хороша і гідна наслідування затія. Та коли Тарас Григорович з’їв кілька ложок борщу, він не втерпів, щоб не признатися: якщо він і їв подібний борщ, то, певно, дуже давно, хоча навряд чи коли й доводилося куштувати.

Борщ цей був з сухими карасями, із свіжою капустою і якимись особливими приправами. Потім подали пшоняну кашу, варену на раковій юшці з кропом, і Шевченко зовсім розтанув,
— пригадував український письменник Олександр Афанасьєв-Чужбинський.

Багато записів про смакові звички Кобзаря є у “Щоденнику”. Тут знову про карасевий борщ:

“Учора Сошальський запросив мене з Михайлом на борщ із сушеними карасями і на вареники. А сьогодні графиня Н[астасья] І[ванівна] просить запискою до себе обідати й обіцяє познайомити з декабристом бароном Шейгелем. Ми віддали перевагу декабристу перед борщем із карасями і за зраду були покарані бароном. Він не прийшов до обіду. Здичавілий барон”.

Один з цікавих фактів, що Тарас Шевченко любив пельмені. Одна з натурниць Тараса Аґата Ускова має такі спогади: “Шевченко не дуже любив попоїсти, але при нагоді міг з’їсти чимало. У форті один час була мода на пельмені. Дами збирались і самі їх готували. Одного разу, коли пельмені готувались у мене, в самому розпалі нашої роботи заходить Шевченко. Дами його питають, скільки зробити пельменів на його пайку. Він відповідає: “сотню” – йому відказують, що він не з’їсть, але він просить про це не турбуватись.

Тоді йому приготували сотню крупніших за інші, і в деякі з них наклали більше перцю, в інші солі, цибулі, крупи та ін. Цю сотню зварили окремо й чекали, що буде, коли попадуться йому пельмені з такою начинкою, але він гарненько все з’їв і навіть не скривився (і без жодних наслідків)”.

Шевченко цінував не вигадливу кухню, а ситні й добре знайомі страви, які справді смакували. Зі спогадів сучасників видно, що він охоче їв борщ, кашу, вареники та пельмені, а особливо любив їжу з виразним домашнім характером. Саме такі подробиці добре доповнюють уявлення про Кобзаря не лише як про поета, а і як про людину свого часу.

Волинські