Міг напоїти метелика з кришечки і вмів вести важку техніку в бій: спогади про Героя з Волині

09 березня 2026 р. 19:39

09 березня 2026 р. 19:39

Збіг ДНК-експертизи підтвердив загибель захисника з села Бузаки Богдана Рудчика . Життя бійця трагічно обірвалося під час виконання бойового завдання із захисту України 30 липня 2024 року в Донецькій області.

Він міг напоїти метелика з кришечки і вмів вести важку техніку в бій, знав, як будувати й обожнював рибалити, був скромним, але й душею товариства, пише газета «Полісся».

«Білий» завжди був опорою, і, хоч отримав позивний за занадто рано посріблену голову, обраний колір відповідав його стану душі. Світлий, добрий, щирий. Справжній і надійний.

Богдан Рудчик зростав у Нововолинську. Зі старшим на рік братом Володимиром – нерозлийвода. Завжди разом. Усі тільки й дивувалися. Одна школа, один дитсадок, одні радощі дитинства на двох. Завжди довгоочікувані канікули у бабусі з дідусем у Бузаках, риболовля, невимушені сільські розваги. Згодом і зовсім перебралися в село…

Здавалося, у Богдана була одна тільки риболовля в голові. Зимова, літня і взагалі будь-яка. Всі водойми району знав, як свої 5 пальців. Навіть на сході знаходив можливість закинути вудку. Скидав братові фото донбаських карпів. Такий затятий був. Скільки снастей лишилося! Іншим крилом життя була робота. Чоловік пов’язав життя з будівельною справою. Вмів усе, хоч і віддавав перевагу внутрішнім роботам.

Побудувалися… Спочатку поставив дім Богдан. Біля річки. На бабиному місці. Потім розпочав будівництво і Володимир. Обидва будинки брати звели власними руками, сторонньої допомоги не потребували. Завжди надіялися один на одного. Захисник завжди планував на відпустку якусь роботу, хоч ті 10 днів двічі пролітали, як одна мить.

Була у біографію Героя вписана і строкова служба. Національна гвардія. Донецьк. З червня 2022 року – знову у війську. Серебрянський ліс, Лиман. Інколи, здається, і сам дивувався як вийшов з Очеретиного. Коли «Сотку» розбили, повернувся з бригадою на доукомплектацію і злагодження. Далі – Торецьк.

«Якщо «строчку» брат вважав марною тратою 1,5 року життя, то бойовий досвід цінував. Казав, коли закінчиться війна – продовжить службу. Вдома цікавили тільки ремонти й риболовля, а на службі й зовсім забув усе це. Тільки обов’язок, відповідальність. Тільки нюанси військової справи. Був відповідальний за своїх. На будівельних роботах – завжди був бригадиром, у війську – стояв стіною за побратимів. Без страху брався за таку роботу, якої ніколи й не робив.

Очевидно, ці риси підмітило й командування. Щось у ньому побачили, коли довірили і особовий склад, і цінну техніку. Спочатку був командиром піхотного відділення, але згодом – командиром екіпажу БМП «Мардер». Я його відмовляв, але він не хотів підводити побратимів. Пізніше чув від рідних побратимів, що вони поважали Богдана, – розповідає Володимир Рудчик, оговтуючись від прощання з найріднішим. – Війна змінила його.

Він ніколи не був запальним, надмірно емоційним, навпаки – дещо м’який, сором’язливий. Але він змужнів, став впевненішим у собі. Не грубим, але в ньому відчувалася неабияка внутрішня сила. Стержень. Природний страх не сковував, а мотивував його. Ніколи не панікував і лишався відкритим, легким у спілкуванні…»

Був Богдан Рудчик і уважним сином. Повертаючись із сезонних робіт, неодмінно віз мамі оберемки гостинців. З передової – завжди намагався зателефонувати і заспокоїти.

Був другом природи. Дуже любив котів. Куди б не їздили, де б не жили – завжди мав при собі пухнастика. Навіть на ротацію забирав із собою вірного чотирилапого. Любив і собак. Але це не тільки фронтова звичка, це – родом з дитинства.

30 липня 2024 року. Донбас. Бахмутський район. Залізне. Прорив. Екіпаж Богдана Рудчика спрямували на стримування ворога. «Мардера» підбили. «Білий» до вечора ще був на зв’язку. Доповідав по рації про поранення і втрати. І зник з «лінії». З поля бою. Із життя. Але білим променем, світлим спогадом, мужнім подвигом буде завжди з нами

• За три дні до загибелі відзначив день народження: Герою з Луцька навіки 39
• Не дочекався народження донечки: захиснику з Волині просять присвоїти державну нагороду
• Писав сценарії для серіалів, а згодом очолив взвод БпЛА: історія Героя з Волині

Волинські