«Понад триста криниць викопали упродовж кількох років», - волинянин розповів про те, як з’являються колодязі й унікальні знахідки у них

11 березня 2026 р. 16:04

11 березня 2026 р. 16:04

Олександр Сидорук із Володимира у свої двадцять чотири роки добре знає, що таке важка земляна праця. Хлопець займається копанням криниць, їхнім поглибленням та чищенням, а також облаштовує септики. Його знають не лише у рідному місті, а й далеко за його межами — на Волині, Рівненщині та Львівщині.

Найбільше криниць, пригадує Сашко, довелося викопати у селі Дубове на Ковельщині та у Вишневі на Любомльщині.

«Кожна криниця — індивідуальна, адже має різну глибину, — розповідає він. — Є на сім кілець, на п’ятнадцять, трапляються й на сорок».

Якщо перевести у метри, порахувати нескладно: одне бетонне кільце має в середньому близько 70 сантиметрів заввишки та важить приблизно 200 кілограмів. Найглибша криниця, яку доводилося чистити хлопцям, сягала 41 метра.

До цієї справи Олександр прийшов не випадково. Каже, ремеслу навчився у брата свого товариша. Той, своєю чергою, перейняв його від батька. Спочатку разом їздили працювати на Київщину, де на той час мешкав чоловік. Згодом він одружився і залишився там, а Сашко з друзями вирішили продовжити справу вже на Волині.

Найчастіше криниці замовляють у селах. Особливо — внутрішні переселенці, які придбали старі будинки і стикаються з проблемами водопостачання. Водночас чимало людей звертаються, щоб відновити старі криниці або просто почистити їх.

Іноді під час таких робіт трапляються зовсім несподівані знахідки.

«Бували випадки, коли зі старих криниць під час чистки діставали котів, собак, кіз і навіть поросят, — розповідає Сашко. — Як вони туди потрапили — важко сказати, але це факт».

Після таких випадків колодязь обов’язково проходить ретельну чистку і дезінфекцію. Воду кілька разів відкачують, а для знезараження використовують звичайний оцет у значних об’ємах. Хлор, каже хлопець, не застосовують.

Перед тим як узятися до роботи й заглибити лопату в землю, насамперед потрібно визначитися з місцем. Криниця не завжди з’являється там, де того хочуть господарі. Інколи вода ховається трохи осторонь — за кілька метрів від обраної ділянки. Тож доводиться прислухатися не лише до людських побажань, а й до самої землі. Усе залежить від того, де під її товщею проходять водяні жили, як лягають ґрунти і де підземна вода найближче підступає до поверхні. Саме ці невидимі підземні дороги води і підказують, де має постати криниця.

Місце шукають старим дідівським способом — за допомогою біолокації, використовуючи два електроди. Щойно вони перетинаються, хлопці розуміють: тут можна копати.

На облаштування однієї криниці разом зі встановленням кілець може піти від одного до кількох днів . Для прикладу, за три дні вдається викопати криницю глибиною близько 17 метрів, а на 7–8 кілець іноді вистачає й одного дня. Торік за тиждень майстри облаштували одразу чотири колодязі по вісім кілець кожен.

Працюють вручну. Один крутить корбу, піднімаючи відра із землею, другий приймає їх нагорі, третій — копає внизу. Лише коли докопуються до води, встановлюють бетонні кільця. Наприкінці роботи облаштовують дашок.

Найбільше замовлень припадає на теплу пору року — з квітня до жовтня. Однак останнім часом, каже Сашко, роботи побільшало і через перебої з електроенергією.

«У зв’язку з вимкненням світла кількість замовлень зросла, — пояснює він. — Докопавшись до води, завжди просимо людей зробити аналіз води на нітрати та інші речовини».

Копання, чистка і поглиблення криниць — не лише важка, а іноді й небезпечна праця. Буває, на глибині бракує повітря або з’являється настільки сильний потік води, що її складно відкачати. Та, попри всі труднощі, хлопці дають раду.

За сім років роботи вони викопали понад триста криниць — і це без урахування численних чисток, поглиблень та облаштування дашків. Робота буває різною: десь потрібно лише освіжити стару криницю, десь — починати все з нуля, крок за кроком заглиблюючись у землю в пошуках води.

Попри сучасні технології та зручності цивілізації, люди не відмовляються від криниць. Адже жоден водогін не замінить тієї чистої, холодної води, що приходить із глибини землі. Криниця біля хати — не лише джерело води, а й давня традиція, знак турботи про дім і впевненості, що поруч завжди буде жива, природна вода.

Жанна БІЛОЦЬКА

• На Волині провели зворушливу фотосесію для дружин та матерів загиблих воїнів
• «Працювали до четвертої ранку, аби відновити опалення, але ворог знову ударив по ТЕЦ», - волинські комунальники про роботу на Київщині
• «У ляльках люди впізнають себе та казкову мрію, яку вдалося втілити в життя», - волинська майстриня Оксана Саганюк

Волинські