У Колодяжненській громаді попрощалися із воїном Дмитром Шудрею

20 березня 2026 р. 17:58

20 березня 2026 р. 17:58

Жителі громади провели в останню путь Захисника, який майже два роки вважався зниклим безвісти.

Про це повідомляють на сторінці Колодяжненської громади у «Фейсбук» .

«Лік війни – страшний і, на жаль, він продовжується… «На щиті» повертаються на малу батьківщину Герої, про долю яких  ми не знали тривалий час: серед них – і молодий Захисник із Черемошного Дмитро Володимирович Шудра , якого громада зустріла напередодні, а сьогодні, 20 березня, провела в останню земну дорогу.

Майже два роки Герой вважався зниклим безвісти, з часу виконання бойового завдання: 24 квітня 2024 року, відданий військовій присязі на вірність Українському народу, кулеметник механізованого батальйону військової частини А7028, солдат Шудра Дмитро Володимирович поліг у районі населеного пункту Очеретине Покровського району Донеччини.

«Боляче і не справедливо… Лише 23 роки було Дмитру, коли він віддав своє життя за Україну, її незалежність, волю та свободу українського народу, – зазначив сільський голова Віталій Кашик під час прощання із Захисником у його рідному селі – Черемошному. – Які сила духу, любов до Батьківщини та бажання захистити своїх рідних та Україну  були у насправді юного хлопця, який у перший день повномасштабної  війни добровільно пішов до військкомату, аби поповнити лави Захисників, і вже наступного дня, 25 лютого 2022 року, був мобілізований. Приєднався до 100 бригади, яка на той час мала статус територіальної оборони. Спочатку ніс службу на Волині, а 30 березня 2023 року підрозділ був передислокований у зону бойових дій на Сході країни».

До того, як Дмитро Шудра став воїном, він був звичайним сільським хлопцем: народився і виріс тут, у Черемошному, закінчив місцеву школу, а згодом – Березнівський лісотехнічний коледж, що на Рівненщині. Потім – працював у лісі, на деревообробному підприємстві, допомагав своїй сім’ї – матері і батькові, молодшим сестричці і братикові.  Цікавився технікою, любив ремонтувати її. Загалом – не цурався роботи, завжди був активним, кмітливим, веселим. Про таких часто кажуть – спішив жити і любив це життя…

Уже коли був військовим, створив і власну сім’ю, у якій народився син Дмитрик. На жаль, через війну хлопець бачив синочка всього декілька разів: так і не зміг сповна насолодитися батьківством. 21 березня синові виповнюється три роки. Як же сумно і болісно, що якраз напередодні ми ховаємо молодого батька цього дитяти…

«Рідні, друзі, знайомі та односельці пам’ятатимуть Дмитра як доброзичливу,  справедливу, товариську, надійну людину…  Побратими – як відповідального і вправного воїна і надійного товариша по службі. Уся громада – як Героя, який віддав своє життя заради нас із вами, задля світлого майбутнього наступних поколінь», – наголосив Віталій Кашик, а також  висловив щирі співчуття рідним полеглого Захисника – матері Оксані Володимирівні , батькові Володимиру Степановичу , дружині Вікторії та синочку Дмитрику , сестрі Діані і брату Матвію , бабусям Гелені Лаврентіївні та Катерині Василівні , усім, хто знав і любив Дмитра.

Поховання Захисника Дмитра Шудри відбулося з усіма релігійними та військовими почестями, а провести Захисника прийшло багато людей – рідні і близькі, друзі, односельчани, військові побратими із 100 ОМБР, представники місцевої влади, духовенства, небайдужі жителі. Поховали Дмитра на місцевому кладовищі. Спочивай з миром, Герою!», – йдеться у повідомленні.

Волинські