Від перших спроб – до сотень викопаних криниць - Волинські

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Від перших спроб – до сотень викопаних криниць

23 березня 2026 р. 14:05

23 березня 2026 р. 14:05

У свої двадцять з гаком Олександр Сидорук із Володимира має за плечима чималий досвід важкої фізичної праці. Його робота – копання, чищення та поглиблення криниць, а також облаштування септиків. Працює не лише на Волині, а й на Рівненщині та Львівщині. Каже, найбільше довелося працювати у селах Дубове та Вишнів.

Криниці майстри, а він працює з двома фахівцями, рахують не лише в метрах, а й у бетонних кільцях. Їх може бути сім, п’ятнадцять, інколи й сорок. Одне кільце – близько 70 сантиметрів висоти та до 200 кілограмів ваги. Найглибша криниця, яку доводилося чистити, сягала понад 40 метрів.

У професію Олександр прийшов завдяки знайомим – ремеслу його навчив брат товариша, який перейняв знання від свого батька. Спочатку працювали разом на Київщині. Згодом Сашко з друзями вирішили розвивати цю справу вдома.

Найчастіше замовлення, каже хлопець, надходять із сіл. Серед клієнтів – і місцеві мешканці, і внутрішні переселенці, які купують старі будинки та стикаються з проблемами забезпечення водою. Одні потребують нових криниць, інші – очищення чи відновлення старих.

Під час роботи трапляються й несподівані ситуації. За словами Олександра, зі старих криниць доводилося діставати тварин – від котів і собак до кіз і навіть поросят. Після таких випадків воду повністю відкачують і проводять ретельну дезінфекцію.

Вибір місця – один із найважливіших етапів. Вода не завжди там, де зручно господарям, тому майстри орієнтуються на природні умови: розташування водяних жил і структуру ґрунтів. Для пошуку використовують біолокацію – працюють із двома електродами, які перетинаються у місці, де ймовірно є вода.

Усю роботу виконують вручну. Один піднімає відра із землею, другий працює нагорі, третій – копає на глибині. Лише після появи води встановлюють бетонні кільця і завершують криницю дашком.

Тривалість роботи залежить від глибини. Неглибоку криницю можна облаштувати за день, глибшу – за кілька. Бувало, що за тиждень команда облаштовувала одразу чотири криниці. Найбільше роботи у теплу пору року. Проте останнім часом попит зріс і через перебої з електроенергією. Люди частіше шукають альтернативні джерела води. Після завершення робіт майстри радять обов’язково перевіряти якість води.

Робота криничаря несе небезпеку: на глибині може бракувати повітря або виникають сильні водяні потоки. Але досвід допомагає справлятися з труднощами. Упродовж семи років Олександр із командою викопали понад триста криниць. І попри розвиток технологій, попит на них не зникає. Бо криниця – це не лише вода, а й частина традиції, яка й нині залишається важливою для українських родин.

Жанна БІЛОЦЬКА