Урок на все життя, який мені дала свекруха. Історія на вечір

28 березня 2026 р. 20:45

28 березня 2026 р. 20:45

Свекруха тільки ходила і пальцем тицяла, що, на її думку, я зовсім нічого не вміла робити, і руки у мене криві...

Колись давно я була невісткою, а зараз я вже багато років бабуся, але ніколи не забуду той урок, який дала мені моя свекруха. Той період життя я не забуду ніколи. А справа була така

Я одразу після школи поїхала з рідного селища у велике місто вчитися. Була молода і недосвідчена.

Вже на першому курсі я познайомилася з Олегом, з яким ми товаришували всі роки навчання, а одразу після закінчення ми з ним одружилися.

Його мати була проти нашого шлюбу, вона вважала мене селом, яке не підходить її синові. При цьому вона і сина щось боляче любила, а все через те, що незабаром після його народження, батьки розлучилися. І моя свекруха вважала, що в усьому був винний Олег і ніхто більше.

Вихованням мого чоловіка займалася бабуся, а його мати влаштовувала своє життя, і незабаром вийшла заміж і народила ще одного сина.

Але тільки з тією різницею, що цього молодшого сина вона любила, а старший так і продовжував жити у бабусі як нікому не потрібна дитина.

Та всупереч усьому Олег виріс гарною людиною, яка вміє любити. Але  після весілля нам ніде було жити і довелося влаштуватися у свекрухи.

У цей час якраз молодший брат мого чоловіка був в армії, але свекруха щодня нам говорила, що її синок скоро повернеться, і ми маємо звільнити йому кімнату.

Якщо чесно, то я була готова з’їхати від неї вже в перший день, але тільки можливості не було, доводилося терпіти. Я тоді була фахівцем-початківцем і то лише на підхваті, звичайно ж, і зарплата у мене була невелика. Виходить, залежала від чоловіка.

Незабаром дізналася, що – вагітна, мені було так важко, мучив сильний токсикоз, була постійна слабкість, сонливість.

Я хотіла просто сховатись від усіх, щоб нікого не бачити, і щоб мене ніхто не чіпав. Але не тут то було – мою свекруху зовсім усе це не хвилювало.

Я була в неї немов хатня робітниця, робила абсолютно все по дому, і готувала, і прибирала, і прала, причому руками, загалом, повністю весь будинок був на моїх плечах. А свекруха тільки ходила і пальцем тицяла, що, на її думку, я зовсім нічого не вміла робити, і руки у мене криві, ну і все в такому дусі.

Я хотіла просто сховатись від усіх, щоб нікого не бачити, і щоб мене ніхто не чіпав.

Мені ж подітися не було куди, доводилося все це терпіти, скаржитися Олегові не було сенсу, тоді він влаштував би матері скандал, а вона нас вигнала б.

Тому я чекала з нетерпінням, коли повернеться брат Олега, просто мріяла з’їхати від свекрухи.

І ось дочекалася, повернувся з армії брат мого чоловіка, і ми переїхали жити на орендовану квартиру.

Звичайно, нам було важко спочатку, грошей ні на що не вистачало, але поступово все нормалізувалося.

Свекруха практично до нас не приходила, а навіть якщо і заглядала, то тільки для того, щоб познущатися з мене, ходила і вказувала мені, як у мене брудно, не прибрано і все в такому дусі.

А тим часом брат Олега став гуляти, захопився спиртними напоями, і все частіше приводив до будинку різних дівчат сумнівної поведінки.

А якось взагалі привів одну таку особу і залишив у себе жити. При цьому ця дівчина виявилася ще й вагітною.

Ось тут те життя моєї свекрухи кардинально змінилося. Нова невістка стала її ганяти, ображати і навіть іноді справи доходили до поліції.

Ось як життя повернулося, тепер свекруха опинилася на моєму місці.

А нам було добре, чоловікові від роботи спочатку видали кімнату, а коли в нас народився син, то квартиру дали. Життя у нас налагодилося, чого не скажеш про життя моєї свекрухи.

Ми намагалися якомога рідше відвідувати свекруху, навіть Олег не любив до них їздити, і згодом наші візити ставали дедалі рідшими, а потім і зовсім зійшли до мінімуму.

Так йшов час, наші діти підростали, а свекруха перетворилася на стару, яка стала не потрібна її улюбленому синочку.

Він почав наполягати, щоб ми її забрали до себе, але мені її не треба було, мені вистачило сповна тих років, тому свекруху відвезли за місто до її рідної сестри.

І через два роки свекрухи не стало, правда ховати довелося нам із чоловіком, адже її улюблений синок навіть не з’явився…

З того часу минуло вже багато років, тепер я сама і свекруха, і теща, але знаю точно одне, що ніколи не робитиму, що робила моя свекруха. Я люблю своїх дітей і поважаю їхній вибір, тому у мене – найкращий зять і найулюбленіша невістка. Ці зовсім сторонні люди мені стали немов рідними дітьми, і люблю я їх усіх однаково, і ні кому не дозволю їх образити.

Любов ПЛІТКАРКА, plitkarka.com.

Волинські