Заповів медицині розум і серце: у Горохові назвали рік на честь віртуозного хірурга Михайло Рощини

12 квітня 2026 р. 09:14

12 квітня 2026 р. 09:14

Заслуженому лікареві України Михайлові Рощині (1927–1991) сотні волинян завдячують врятованим життям.

А на головній площі міста цими днями було відкрито банер світлій пам’яті цього видатного лікаря

Горохівщина вміє шанувати та увічнювати імена земляків, які навіть по своїй смерті славлять її Богом даними талантами, добропорядною вдачею, від жертовності якої воістину захоплює дух. У скарбниці цього славетного древнього краю – монографії, пісні, вірші, видані на честь таких його вихідців, а в історії – сотні незабутніх заходів їх вшанування.

Ще до війни з ініціативи Горохівського міського голова Віктора Годика на майдані Незалежності міста було облаштовано величезний щит, на якому з року в рік містяни вже бачили, наче наяву, знайомі обличчя, а юні знайомилися  з портретів із відомим художником-іконописцем Олександром Корецьким, заслуженим працівником культури України, автором славнів «Волинь моя» та «Ти живи сто віків, рідний наш Горохів» Степаном Кривеньким, заслуженим учителем України Василем Фещаком, заслуженим працівником України Петром Старушиком.  Іменами цих світлої пам’яті унікальних особистостей не перестануть йменуватися роки, вулиці, будинки…

Заслуженому лікареві України Михайлові Рощині (1927–1991) сотні волинян завдячують врятованим  життям.

Відкриттю банера на його честь передували дві незабутні події: цьогоріч 2 лютого виповнилося 35 років із сумного дня коли Михайло Іванович відійшов у засвіти, а 17 грудня року 2027-го сучасники могли б вітати його з ювілейним 100-річчям!

Не судилося! Переймаючись за життя пацієнтів, даруючи їм віру добрим словом та професіоналізмом, тільки Господь знає, скільки себе роздарував пан Михайло їм за операційним столом. Хворі, які потрапляли в руки цього хірурга, легендами переповідали, що в його вустах навіть скупе чоловіче слово сприймалося надією, а скальпель творив дива.

Хворі, які потрапляли в руки цього хірурга, легендами переповідали, що в його вустах навіть скупе чоловіче слово сприймалося надією, а скальпель творив дива.

На церемонії відкриття банера слово вдячності Михайлові Рощині першим мав лідер громади Віктор Годик. Зворушливий сценарій про шанованого колегу писала лікарка КП «Горохівська багатопрофільна лікарня» Вікторія Кусевич. За задумом авторки, спогади про хірурга гармонійно звучали від Ольги Кутас, освітянки Горохівського ліцею імені І. Франка, в якому свого часу навчався Михайло Рощина, лікарки Галини Сегеди, сина Петра Михайловича  Рощини. До слова, дружина Михайла Івановича – Анастасія Миколаївна теж присвятила своє життя медицині.

Волинь знає Михайла Рощину не лише ексголовним лікарем районної лікарні, професіоналом, який лікував людей, а й патріотом, котрий із юності був у когорті тих українолюбів, котрі боролися за здоровий безмоскальський дух рідної України. Край не забуває його лідером – засновником товариства української мови при Горохівській районній лікарні, стінгазети «Рідне слово» та активістом, котрий доклав чимало зусиль до спорудження в Горохові пам’ятника Тарасові Шевченкові. Дружбу цього чоловіка цінував Євген Сверстюк та багато інших дисидентів.

…До омріяного проголошення Дня Незалежності України пан Рощина не дожив кілька місяців. На його останній дорозі друзі та побратими по духу співали йому «Червону калину», а на церемонії відкриття банера  цю пісню виконав юний Денис Кусевич.

Увічнення пам’яті лікаря Михайла Рощини цьогоріч горохівчани продовжать вечором-реквіємом «Життя, віддане людям», створенням інформативної експозиції «Серце, віддане медицині». Всі бажаючі мають можливість поділитися спогадами про спілкування з ним у Книзі вдячності, а Горохівська міська рада удостоїть почесної стипендії імені Михайла Рощини успішних молодих фахівців за відданість покликанню медика.

…До банера горохівчани поклали квіти вдячності, шани та незабуття.

Леся ВЛАШИНЕЦЬ

Волинські