«Якщо є сув’язь поколінь, то держава – незнищенна». Нова книга видатного волинянина

12 квітня 2026 р. 20:09

12 квітня 2026 р. 20:09

Перша троянда автору книжки «Пуповина предків» Андрію Бондарчуку – від модератора презентації Ніни Горик.

В останній день березня у Волинській обласній універсальній науковій бібліотеці імені Олени Пчілки відбулася презентація нової книги Андрія Бондарчука «Пуповина предків»

«А герої-прототипи зустрічалися на моєму, такому довгому, життєвому шляху»

Відкрила імпрезу очільниця бібліотеки Наталія Граніч, а модераторм її була волинська поетеса, заслужена вчителька України, активна громадська діячка Ніна Горик. Представивши присутнім автора книги Андрія Бондарчука – письменника, журналіста, громадського діяча, який має не одну державну нагороду, є лауреатом обласних літературних премій, Почесним громадянином міста Луцька, Волинської області й свого рідного села Сереховичі, що на Старовижівщині, Ніна Петрівна запропонувала переглянути короткий фільм.

На екрані – кадри, які повертають на початок 1990-х, коли Андрій Іванович став народним депутатом Верховної Ради України 1-го скликання, котра й проголосувала 24 серпня 1991 року за незалежність України. А потім був призначений Всеукраїнський референдум – «і була боязнь, чи ж проголосують люди?». Проголосували. День 1-го грудня став доленосним – 90,32 відсотка громадян підтримали «Акт проголошення незалежності України»...

– В архівній хроніці серед депутатів Андрій Іванович ще молодий, а тут – у документальному фільмі, – прокоментувала побачене присутніми Ніна Горик, – йому – 84-ри. В цьому році, 12 грудня, Андрій Іванович святкуватиме своє 90-ліття. І ця непересічна людина й сьогодні своєю творчістю стверджує Україну в усіх її проявах. А наразі мова – про книжку «Пуповина предків». І перше запитання до автора – про задум цього твору, про те, що хотілося сказати?

Подякувавши присутнім за таку зустріч (а на презентацію прийшло багато відомих на Волині людей – шанувальників творчості Андрія Бондарчука й тих, хто високо цінує його громадську діяльність), Андрій Іванович сказав:

– До речі, недавно, 9 березня цього року, Президент України підписав Закон «Про статус Засновника сучасної держави Україна – народного депутата». Це не для хизування я згадав, а для констатації того, що цей закон встановлює офіційний статус та вшановує депутатів, які в 1990 –1991 роках проголосували за Декларацію про державний суверенітет та Акт проголошення незалежності України.

А щодо запитання модератора, то відповідь була така:

– Задум написати книжку виник із проблеми, що люди, які обирають владу (тих, від кого залежить доля українського народу), дещо помиляються у критеріях оцінки цих осіб. У нас багато виходить літератури – академічної, наукової. Але широке коло людей її не читає. Мені хотілося про складне сказати простіше. Не знаю, чи вдалося це зробити. Здається, деякою мірою – так. А героїв-прототипів не довелося особливо придумувати, – вони зустрічалися на моєму, такому довгому, життєвому шляху. Працював над книгою з початку російської агресії в 2014 році. Коли ж почалася повномасштабна війна, я зрозумів, що не можу бути осторонь і не показати героїзм народу, який піднявся на захист України. Кращі молоді люди вистоювали черги у військкоматах і йшли воювати.

І про те, що за назвою книжки:

– Пуповина предків – це сув’язь поколінь, і якщо така сув’язь є, то держава – незнищенна.

У день презентації було зібрано 12 тисяч гривень для ЗСУ

Ніна Горик знайомила зі змістом «Пуповини предків», маючи читацькі враження («прочитала її не один, а три рази»). Й розповідала так, щоб присутні мали уявлення, яку книгу вони можуть тут же придбати чи отримати від автора й таким чином задонатити на допомогу нашим захисникам, адже кошти від реалізації книги автор спрямує на потреби ЗСУ. І, забігаючи наперед, скажу, що в день презентації було зібрано 12 тисяч гривень. Їх, як поінформував редакцію Андрій Бондарчук, поділено порівну між 12-ю бригадою спеціального призначення «Азов» НГУ та «Рубіж», що теж є підрозділом Національної гвардії України...

Оскільки про новонароджену книгу говорила поетеса, громадська діячка, людина, яка духовно – на одній, як кажуть, хвилі з автором, то знайомство з твором було сповнене емоцій. Навіть – з інтригою. У цьому зв’язку мимоволі пригадується фільм, випущений в середині 1980-х, з назвою «Іди і дивись», який добре пам’ятає старше покоління. Того, що показано в стрічці (драматичні події розгортаються під час Другої світової війни в маленькому селі на території білорусі), не передати словами. Так само і за сказаним Ніною Горик щодо «Пуповини предків», ніби була фраза: «Беріть і читайте!».

Як зазначається в анотації на книгу, вона – художньо-публіцистична.

– Є тут сторінки, які можна віднести до публіцистики. Але є і розділи, повністю вивершені, як художній твір, – говорила Ніна Петрівна, згадуючи, зокрема, головних героїв Романа Бортника, Сидора Чабана. Твір побудований на грані художнього домислу й реальності ( це підтвердив і сам автор, з яким спілкувалася в ході презентації модератор. – Авт. ).

А сказане було ще й проілюстроване. Ця «ілюстрація» – в уривках із книги, які прочитали юні актори, члени театральної майстерні Олени Пчілки (керівник – Наталія Максимчук).

«Я взяв землю й відновлюю ту господарку, яку ви показали в «Пуповині предків»

Звичайно, слово і про новий твір, і про автора – шановану в краї людину – говорили присутні на презентації гості. І першим привітав Андрія Івановича онук-тезка Андрій, прототип якого є в книзі – в розділі, де йдеться про нинішню кровопролитну російсько-українську війну. Ще в 2014 році Андрій пішов добровольцем в АТО й воював у складі підрозділу «Азов» до 2017-го. А під час повномасштабного вторгнення був у цьому ж підрозділі з 2022-го по 2024 рік.

– Для мене книга дорога тим, що вона присвячена моїм побратимам, частини яких вже нема, їхнім матерям, всім, хто захищав і захищає Україну. Що гроші, виручені за неї, підуть на потреби ЗСУ.

Свого часу Андрій Іванович створив і очолив Луцьке Хрестовоздвиженське братство святого апостола Андрія Первозванного. Серед присутніх був член цього братства, депутат Луцької міської ради Микола Собуцький. Чоловік, якого називають батьком фермерства на Волині, у своєму слові-подяці автору книги сказав:

– Я взяв землю й відновлюю ту господарку, яку ви показали в «Пуповині предків», описуючи минуле нашого краю. І для мене це якраз та «пуповина», яка була перервана, – 70 літ її розривали, різали...

– Є такий вислів: «Золота людина». Я б сказав, що Андрій Іванович – діамантова людина. Він не тільки – визначний письменник, журналіст, краєзнавець, а й меценат. Левова частка коштів на Хрестовоздвиженське братство, на крипту Хрестовоздвиженської церкви надані ним, – так говорив Аскольд Пекарський, який свого часу був заступником Андрія Бондарчука, коли Андрій Іванович очолював братство.

Автора книги «Пуповина предків» привітав заслужений журналіст України Валерій Мельник, дякуючи Андрію Івановичу за відданість Волині. А доктор історичних наук, професор кафедри історії України ВНУ імені Лесі Українки Анатолій Шваб сказав, що «Пуповина предків» – це «книжка практично – найкращий навчальний посібник, це те, що формує громадянську позицію».

На завершення творчого заходу був сюрприз – відеозвернення Юлії Євтушик із далекої Італії – однієї з тих трьох дочок, яких виховали сусіди Андрія Івановича в його рідному селі Сереховичі (про цю сім’ю йдеться в одному з розділів книжки). Шанувальникам нашої газети ім’я Юлії вже добре відоме – ми не раз розповідали про цю волинянку, яка переклала книгу Андрія Бондарчука про Голодомор в Україні – «Уклін ангелу». Й тепер її можуть прочитати італійці (нагадаємо, що і автор, і перекладач стали лауреатами акції «Волині» – «Людина 2025 року»). І ось Юлія Євтушик, звертаючись до присутніх на презентації нової книги Андрія Бондарчука, сказала:

– Друзі, хочу вас запитати, чи знаєте ви в історії літератури людину, яка на 90-му році життя написала й видала книгу на понад шістсот сторінок? Я – ні. Ім’я нашого Андрія Івановича можна занести до Книги рекордів Гіннеса... Я ще не мала нагоди прочитати «Пуповину предків». Але добре знаю людину, яка її написала. І тому впевнена, що в ній – не просто сотні сторінок, а роки праці, пам’яті, роздумів і любов до України. Хто знає – можливо, візьмуся за переклад і цієї книги чи хоча окремих розділів. У будь-якому випадку вона мене навчить багато чому, а я, у свою чергу, намагатимуся з її допомогою навчати інших.

Коментуючи це відеозвернення, уривок з якого ми процитували, Андрій Іванович сказав:

– Хоч Юля мне не почує, я щиро вдячний їй за те, що вона робить для своєї країни, перебуваючи далеко від неї. Це, без перебільшення, – повноправний представник в Італії від патріотичних сил України.

Книжка, над якою Андрій Іванович працював з початку російської агресії в 2014 році й продовжив, коли почалася повномасштабна війна.

Волинські