Став на захист Батьківщини – та хвороба забрала його життя: спогади про спочилого захисника з Волині Віктора Патейчука

13 квітня 2026 р. 09:07

13 квітня 2026 р. 09:07

5 лютого 2026 року жителі селища Маневичі на Волині з болем і глибокою скорботою прощалися з українським Воїном – 53-річним Віктором Патейчуком. У жовтні 2025 року він долучився до лав Збройних Сил України, та, на жаль, підступна важка хвороба не дала йому змоги пройти цей шлях до кінця.

Спогадами про Героя поділилося видання « Нова доба» .

Рідним і досі важко повірити, що Віктора вже немає… Ще наприкінці жовтня він, високий, ставний, дужий, одягав військову форму й ставав до строю. Його молодший брат Валерій Патейчук уже четвертий рік боронить Україну – служить артилеристом у складі 47-ї окремої механізованої бригади «Маґура». На військовий шлях ступив і Віктор Патейчук, однак доля готувала йому важкі випробування онкохворобою .

– Він завжди говорив: «Скажуть мені йти на війну – піду, ховатися не буду…» – з гіркотою згадує його дружина Альона Миколаївна , із якою вони прожили разом десять років. Коли представники ТЦК та СП вручили йому повістку, він не вагався – зробив так, як і казав.

Віктор Патейчук ніколи не скаржився на здоров’я. Міцний, витривалий, хазяйновитий. Він восени проходив увесь грибний сезон у ліс, важив 90 кілограмів. Медичний огляд не виявив жодних тривожних сигналів. Та під час навчань на полігоні йому раптово стало зле.

– Підвищувалася температура, з’явилися симптоми, які спершу лікарі трактували як запалення легень. Почалися госпіталі, обстеження… – зі сльозами на очах розповідають його рідні.

Після численних поїздок до медичних закладів родина почула страшний вирок: онкологічне захворювання четвертої стадії, з метастазами в життєво важливих органах.

Ще в листопаді Віктор бігав полігоном у бронежилеті та повній військовій амуніції, а вже невдовзі почав згасати з кожним днем. Попри зусилля лікарів, постійну підтримку матері та дружини, які по черзі безперервно були поруч, хвороба виявилася надто агресивною. Організм не витримав би хіміотерапії. Останні дні життя Віктор Григорович провів на паліативному лікуванні в Маневицькій багатопрофільній лікарні, де 4 лютого його серце передчасно зупинилося.

У нього залишилися мати, дружина, а також вже доросла донька.

За фахом Віктор Патейчук був слюсарем-ремонтником, трактористом і водієм автотранспортних засобів – ці професії він здобув у Маневицькому СПТУ № 28. Проте за спеціальністю не працював: після проходження строкової служби в прикордонних військах трудився у Маневицькій виправній колонії, а згодом – на деревообробних підприємствах селища. Він був працьовитим, домашнім, хазяйновитим, ніколи не цурався жодної роботи, щиро любив природу, риболовлю та «тихе полювання».

– Разом із братом Валерієм та батьком Григорієм Мар’яновичем вони часто їздили на нічні риболовлі, – ділиться теплими спогадами мама спочилого Захисника Любов Патейчук. – Мій чоловік, уже два роки як покійний, дуже любив ловити рибу. Він виріс біля річки Стир у Комаровому, звідки родом і я.

Улюбленими місцями риболовлі у Віктора були річка Стир та озеро Череваха, а найбільше йому подобалося «полювати» на щуку. У тиші, яку м’яко порушував лише плескіт човна, його серце знаходило справжній спокій.

…Відспівування Віктора Патейчука відбулося у Храмі Віри, Надії, Любові та їх матері Софії. Поховали Захисника на Алеї Слави – поруч із тими, хто навіки став на оборону України.

Він не загинув у бою, але став на захист держави, і цим уже здійснив свій подвиг. Його вибір, мужність і любов до Батьківщини назавжди залишаться в серцях тих, хто його знав. Вічна пам’ять Захиснику України. Щирі співчуття його рідним і близьким.

Юлія МУЗИКА

• За 3 дні до його загибелі підрозділ передислокували у Покровський район: Герою з Волині назавжди 34 роки
• У червні мобілізували, а вже у грудні - загинув: історія полеглого Героя з Волині Віктора Калуша, якому навіки 41
• Один поліг у бою, другого закатували в полоні: історія братів-Героїв з Волині Василя та Івана Теребейчиків

Волинські