«Вишиваний Великдень»: пасхальні рушники союзянок

13 квітня 2026 р. 13:21

13 квітня 2026 р. 13:21

Хрестик до хрестика, бісеринка до бісеринки, стібок до стібка й створюється неповторний виріб, який ниткою традицій єднає покоління українців. Бо мистецтво вишивання й прикрашання оздобленими орнаментами рушниками великодніх кошиків сягає сивої давнини. Цю традицію бережуть й популяризують членкині місцевого осередку ВГО «Союз українок», які днями у культурно-мистецькому центрі Володимира представили свої вироби на виставці «Вишиваний Великдень».

Як зазначила союзянка Тетяна Пагуба, вона з посестрами, продовжуючи українські традиції, вишивають серветки, сорочки, рушники… І до Великодня зібрали невелику спільну колекцію пасхальних рушників, щоб продемонструвати їх публіці, надихнути на творчість.

Експозиція умістила близько пів сотні пасхальних рушників. Тут немає давніх сімейних реліквій, що передаються у спадок, лише вишиваний доробок майстринь-союзянок. Поряд із сучасними роботами на білосніжному полотні є кілька рушників тридцятирічної давнини, коли ще не було готових схем для вишивання, і кожен узор запозичувався з інших вишивок. Ці рушники – не просто витвір рук, а частинка душі кожної майстрині, її переживань, надій і віри, символ поваги до народних традицій.

Союзянка Оксана Масловська на виставці представила вишиті бісером рушники. У цій техніці творить дев’ять років, а до того прикрашала свої вироби вишивкою хрестиком. Ідею опанувати новий напрям у творчості їй підказала кума. Спочатку пані Оксана сумнівалася, думала, що це не для неї, проте, коли спробувала, щиро захопилася і процесом, і результатом. З маленьких робіт почала створювати складніші композиції, експериментуючи з орнаментами та кольорами. Більшість вишиваних виробів вона дарує рідним, друзям і близьким. У її домі багато вишитих бісером картин – вони мають переважно квіткові мотиви. Роботи Оксани Масловської прикрашають не тільки оселі близьких людей. Створені нею рушники є й у лікарняному храмі Агапіта Печерського, парафіянкою якого є жінка.

Близько двох десятків виробів експозиції становлять роботи союзянки Тетяни Пагуби. Любов до рукоділля пані Тетяна перейняла від мами та бабусі: бабуся майстерно плела мереживо гачком, а мама шила, вишивала та в’язала. Тож у родині здавна шанували традиції народного мистецтва, передаючи їх із покоління в покоління. Саме в такій атмосфері й формувалося її захоплення, яке з роками переросло у власний магазин для рукодільниць. Роботи Тетяни Пагуби, а це не лише рушники, а й серветки, сорочки, картини розійшлися по всьому світу: є вони у США, Мексиці, Англії, Німеччині…

На великодніх рушниках, що представлені на експозиції, оживає глибокий символічний світ. Ангели уособлюють Божий захист і надію, віночки – символ вічного життя і відродження, адже коло не має початку й кінця, писанки і крашанки – знак життя, весни, родючості, а образ храму нагадує про силу віри та духовну опору. На багатьох із них – написи «Христос Воскрес» як утвердження перемоги життя над смертю. Майже на кожному рушничку барвисті квіти радості й надії.

А ще серед вишитих візерунків – квіти бавовни, що набули особливої популярності останніми роками, ставши символом спротиву та перемоги українського народу, – вони гармонійно вплелися навіть в узори пасхальної атрибутики. Завітайте на виставку, щоб побачити, що українські традиції не лише зберігаються, а й наповнюються новими сенсами.

Фото авторки.
Валентина ТИНЕНСЬКА

Волинські