Аплікації з соломки з лікувальним ефектом

14 квітня 2026 р. 16:12

14 квітня 2026 р. 16:12

Незадовго до величного християнського свята Воскресіння у Володимирському історичному музеї імені Омеляна Дверницького відбулася презентація першої персональної виставки Вікторії Бондаренко під назвою «Симфонія соломи». На захід завітали рідні, близькі майстрині, жителі громади, поціновувачі її таланту.

Після хвилини мовчання у знак вдячності усім захисникам України, які віддали свої життя за волю й незалежність нашої держави, прозвучало благословення отця Євгена Рябця, настоятеля храму Віри, Надії, Любові та матері їхньої Софії, парафіянкою якої є пані Вікторія з родиною. Начальниця відділу культури та мистецтв Олена Омелюх вручила майстрині подарунок та подяку від управління з гуманітарних питань виконкому Володимирської міської ради.

Особливі акорди тепла у подію внесли щирі вітання родини, чия присутність стала живим відлунням підтримки та любові. Розчулив пані Вікторію й вірш, присвячений їй, наукового співробітника історичного музею Богдана Яновича. Обрамленням заходу стали музичні номери – учениці викладачки музичної школи Наталії Поліщук – Варвара Власюк та Дарина Поліщук виконали на бандурах твори «Прелюд» та варіації на тему української народної пісні «В кінці греблі шумлять верби».

Вікторія Бондаренко народилася у м. Нововолинськ. У перший клас пішла в Локачинську середню школу. Згодом сім’я переїхала в село Суходоли. Дівчина у 1986 році закінчила педагогічне училище імені Агатангела Кримського. Згодом вийшла заміж й разом з чоловіком Дмитром відтоді проживає у селі Новосілки. Працювала вихователькою в дитячому садку у місті Нововолинськ, а також на бурякопункті та птахофабриці. Паралельно з тим ростила та виховувала сина Олександра та доньку Ольгу. Деякий час займалася виготовленням тортів на замовлення, навіть спекла самотужки торт на весілля для своєї доньки.

Недуга розділила її життя на «до» та «після»… Вікторія Василівна довго не могла змиритися та прийняти її. Не вірила встановленому лікарями діагнозу – хвороба Паркінсона. В якийсь момент самопочуття різко погіршилося й стало надзвичайно важко морально. Тоді лікар дав пораду: прийняти свою хворобу й навчитися з нею жити, а ще порекомендував знайти заняття для душі – вивчати іноземні мови або займатися тим, що подобається.

Плануючи презентацію, колектив музею прагнув наповнити змістом прадавні українські традиції, серед яких виготовлення та використання у побуті виробів з природніх матеріалів. Аплікації – картини з соломи – нова інтерпретація та перепрочитання стародавніх знаків.

Символічним та вирішальним у виборі часу експонування виставки став ще й той факт, що Всесвітній день боротьби з хворобою Паркінсона відзначається щороку 11 квітня у день народження лікаря, який вперше описав це захворювання. Нині воно дедалі частіше діагностується у людей молодого віку. В Україні офіційно зареєстровано понад 56 тисяч людей із цим діагнозом, у Волинській області – понад 2,5 тисячі пацієнтів.

Вікторія Василівна зібралася з думками, прийняла свою хворобу і вирішила бути сильною жінкою попри усі фізичні та моральні труднощі, пов’язані з діагнозом. Увесь цей час її підтримкою та опорою залишається родина: чоловік Дмитро Васильович, син Олександр з дружиною, донька Ольга з чоловіком, онуки Матвій та Орест.

В якийсь момент виникло непереборне бажання малювати, як колись в дитинстві, що почало приносити задоволення. Знайшовши старі запаси соломки, заготовлені дуже давно, спробувала зайнятися творчістю, тим паче пригадалися навики роботи з цим натуральним матеріалом, отримані під час навчання в педучилищі. Створила свої перші картини з аплікаціями з соломки. На думку майстрині, вони були не дуже досконалі, створювалися на дощечках зі старих меблів: чоловік різав шафу на дощечки, фарбував їх – і саме на них створювалися перші “шедеври”.

Пані Вікторія безмежно вдячна своєму чоловіку Дмитру, адже він перший повірив в талант дружини, всіляко підтримував й займався забезпеченням матеріалу для творчості. Діти й онуки також підтримали свою маму та бабусю.

Тому велика заслуга в організації першої персональної виставки у музеї належить саме родині.

Під час презентації було проведено лотерею, головним подарунком якої стала одна робота з колекції майстрині. Її виграла Алла Вавринюк, вихователька молодшого онука Ореста, яка завітала на захід разом з колегами, щоб також привітати майстриню. Було зібрано сімсот гривень. Усю суму буде спрямовано на підтримку наших захисників.

Пані Вікторія наприкінці заходу зізналася, що, якби не хвороба, напевно, ніколи б не почала займатися творчістю. Тому саме через приклад цієї чарівної, мудрої, мужньої жінки хочеться донести усім людям істину: хвороба не може перекреслити прагнення людини до краси, навпаки – часто загострює відчуття світу й відкриває нові глибини самовираження, наповнюючи кожен день змістом й світлом.

Тому запрошуємо відвідати виставку Вікторії Бондаренко «Симфонія соломи», яка діятиме в історичному музеї імені Омеляна Дверницького до кінця квітня.

Фото авторки.
Ганна ДОСКОЧ,
наукова співробітниця Володимирського історичного музею
імені Омеляна Дверницького

Волинські