«Християнський талібан» не пройде? Папа виступив проти Трампа

19 квітня 2026 р. 14:56

19 квітня 2026 р. 14:56

Дональд Трамп думав, що Папа Римський Лев ХIV прислужуватиме йому...

Коли конклав Ватикану оголосив обрання нового Папи Римського, американця за походженням – багато хто сприйняв це як реверанс Трампу. Однак це насправді був сильний хід на противагу новітньому християнському фундаменталізму, який активно сповідує адміністрація президента США

«Очевидно, він вирішив бути Папою», – сказав мені один зі співрозмовників, авторитетний церковний ієрарх, коли ми обговорювали з ним останні заяви Папи Лева ХIV, зроблені під час війни Сполучених Штатів та Ізраїлю проти Ірану.

Те, що понтифік очевидно – і не просто висловлюючи власну думку, а з точки зору догми – спростовує підхід до війни як до блага, що дозволяє розв’язати будь-які проблеми, і як до «продовження політики іншими засобами», суперечить не тільки позиції таких країн, як росія чи Іран, але й позиції адміністрації Дональда Трампа.

В той час, як американський міністр війни Піт Геґсет, новонавернутий протестант-фундаменталіст, намагався зобразити війну як священний похід в ім’я Христа, перший Папа зі Сполучених Штатів відзначив, що «Бог не благословляє жодного конфлікту. Той, хто є учнем Христа, князем Миру, ніколи не на боці тих, хто колись володів мечем, а сьогодні кидає бомби».

Коли після смерті Папи Франциска, вихідця з Латинської Америки, кардинали обрали новим головою Церкви ієрарха зі Сполучених Штатів, багато хто з тих, хто є далеким від Ватикану, але намагається аналізувати дії конклаву з політичної точки зору, повірив, що це обрання – чергова перемога Дональда Трампа і свідоцтво того, що нового-старого американського президента боїться навіть католицьке духовенство.

Але насправді це був найбільший виклик Трампу. Кардинали, здатні аналізувати події не стільки у категоріях політичної цілеспрямованості, скільки в категоріях викликів для Бога і Церкви, не могли не усвідомлювати, що адміністрація Трампа є тріумфом фундаменталістів – нехай християнських, але від того не менших догматиків. І вони могли вирішити, що тільки американець, який захищає ідеали гуманізму, здатен протистояти цим самопризначеним «хрестоносцям» і мати авторитет в американців та світу.

Тобто, практично відбулося те саме, що ми спостерігали у жовтні 1978 року, коли конклав усвідомив, що для протистояння іншим догматикам, комуністичним, потрібно мати Папу з комуністичного табору – й обрав на престол першого понтифіка-поляка, кардинала Кароля Войтилу, який став Іваном Павлом ІІ.

Насправді тепер над світом нависла не менша небезпека, ніж у комуністичні часи, адже будь-який догматизм, релігійний чи політичний, завжди є намаганням повернути світ у минуле і позбавити нас свободи вибору.

Насправді тепер над світом нависла не менша небезпека, ніж у комуністичні часи.

Ми можемо іронічно всміхатися, коли спостерігаємо за колективними молитвами в Овальному кабінеті, – але маємо усвідомити, що люди, які там моляться, є абсолютно серйозними у своїх віруваннях і намірах.

Міністр війни Піт Геґсет став неофітом в одній із найрадикальніших фундаменталістських протестантських груп Америки. Засновник її ідеології Дуґлас Вілсон, якого можна побачити поруч із міністром на спільних молитвах у Пентагоні, спростовує рівноправність чоловіків і жінок, виступає за тілесні покарання для дітей і за «теологію кулачного бою». І він вірить у концепцію південних Конфедеративних Штатів, які (на відміну від США, де великі засновники впевнено відділили Церкву від держави) були «християнською державою» – ну не так, звісно, як Іран є «ісламською республікою», але все ж таки…

Тому значення гуманістичного погляду Папи на світ у цей темний час (насамперед темний навіть не з політичної, а з моральної точки зору) є абсолютно неперевершеним. В такі часи той, хто чітко розрізняє добро та зло – й може робити це з однієї з головних кафедр світу – і є справжнім рятівником чеснот людства. Лев XIV може врятувати всіх нас, католиків і некатоликів, християн і нехристиян, саме так, як це свого часу зробив Іван Павло ІІ.

Звичайно, якщо він дійсно вирішив бути Папою.

Віталій ПОРТНИКОВ , журналіст, публіцист, письменник, телеведучий, блогер, член Українського ПЕН.

Зараз також читають: Після остаточного підрахунку голосів друг путіна Орбан зазнав ще більшого фіаско .

Волинські