У громаді на Волині привітали двох ювілярок із 85-річчям: відому вишивальницю та головну медсестру лікарні

25 квітня 2026 р. 10:26

25 квітня 2026 р. 10:26

Тамарі Домбровській дякують за велику скарбницю прегарних вишиванок лідер громади Віктор Годик і ветеранка галузі культури Волині Надія Пасічнюк.

Цьогорічний квітень завітав на життєві дороги горохівчанок Тамари Домбровської та Лариси Король із благословенним Богом 85-річчям

Краяни щедро та щиро вітали їх із іменинами, які символізують золотий життєвий вік. Вони ж бо знають: сивина невтомно сріблить долі обох ювілярок, але до їхніх життєлюбних, приязних, невтомних вдач торкатися не сміє.

«Вишивала щастя й долю, бо жіноче серце сповнене любов’ю»

Тамара Григорівна Домбровська – вишивальниця, про повагу якої до вишивання можна написати захоплюючу книгу. Зустрічатися з нею на журналістських стежинах щастило часто, а секрети давнього українського народного ремесла вона завжди переповідала настільки захоплююче, наче це мистецтво – найгарніше серед інших.

А віртуозно вишивати наша землячка свого часу навчалася в Горохівській середній школі імені Івана Франка, відвідуючи гурток уже світлої пам’яті Теклі Петрівни Ємчик. У дитячих руках голка спершу почувалася несміливою, проте здібна дівчинка з першого заняття чи не щодня брала її в руки з таким завзяттям, що невдовзі й дорослі стали задивлятися на серветки, котрі вона дивовижно швидко навчилася мережити і хрестиком, і «стебельцем», і гладдю…

Минув час, і пані Тамара вийшла заміж, стала берегинею своєї чудової сім’ї, а відтак і великої добропорядної родини. Вона працювала секретарем судових засідань, агентом Горохівського відділення державного страхування й серед втомливих робочих та домашніх клопотів знаходила годинку, аби перенести з душі на полотно свою радість, смуток чи мрію промовистими кольорами. Не просто ж – змалювати тоненькими нитками силу природної краси та людських почуттів, а Тамарі Григорівні це вдається зробити гармонійно і самобутньо чи не всіма техніками вишивання.

Вишиті роботи Тамари Домбровської зігрівають теплом української душі домівки наших співвітчизників у далеких Італії, Польщі, Чехії, Америці, Венесуелі, Канаді, й, звісно, є гордістю в скарбниці мистецтв Горохівщини.

У свої неймовірної краси вишиванки майстриня спершу вдягнула найдорожчих людей, свою оселю та друзів, а невдовзі й Тараса Шевченка й Лесю Українку на портретах! Слава про красу її творчості майнула містом та довколишньою округою. Роботи Тамари Домбровської стали окрасою всіх районних та обласних культурно-мистецьких заходів і здобули чимало високих нагород. Нині вони зігрівають теплом української душі домівки наших співвітчизників в далеких Італії, Польщі, Чехії, Америці, Венесуелі, Канаді, й, звісно, є гордістю в скарбниці мистецтв Горохівщини.

17 квітня в гостинному домі Тамари Домбровської, схожому на казково гарний всесвіт вишиття, ювілярку здоровили, їй дякували за талант, невтомність і доброзичливість Горохівський міський голова Віктор Годик, керівник народного аматорського ансамблю «Барви осені» НД «Просвіта» Надія Пасічнюк.

У галузі медицини – майже 62 роки

Лариса Іларіонівна Король – чи не найповажніша віком працівниця галузі медицини України. Дасть Бог, 17 вересня виповниться 62 роки, відколи вона працює в головній здравниці Горохівщини (нині КП «Горохівська багатопрофільна лікарня), 45 із них вона – головна медсестра цього закладу, тож у кадрі журналістської уваги теж була частенько. Під час нашої розмови на запитання про те, хто навчив її дорожити своєю професією, пані Лариса повагом відповіла: «Мамина мама – Домніка Махомед, яка жила в Журавниках, була повитухою, зналася на переломах, лікувала травами. В дитячі роки я більше жила в неї, як удома. В бабусиній хаті завжди були люди, а мені дуже подобалося дивитися на її руки, зосереджене обличчя над пацієнтами, радість, коли чийсь біль втихав».

…Пані Лариса радіє, що ювілейної неділі 19 квітня її телефон розривався від вітальних дзвінків та sms-повідомлень. Вдячна за них сім’ї і великій родині, лідерові громади Вікторові Годику, за квіти та подарунок – колективу рідної лікарні, за теплі слова – друзям, знайомим… Одними з перших ювілярку також здоровили завідувач кардіохірургічного центру Ковельського МТМО, лікар-хірург вищої категорії Володимир Танський і доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри Ужгородського національного університету Микола Рішко. Так сталося, що саме пан Танський зі своєю командою професіоналів робив тоді ще 83-річній Ларисі Король унікальну операцію із заміни серцевого клапана без розрізу грудей. За його словами, поважна літами пацієнтка перенесла хірургічне втручання молодчинею. Він донині підтримує колегу-старійшину порадами професіонала й просто хорошої людини.

«Йшла на операцію, міркуючи, що біблійний вік людини – 80 років, а кожен наступний – від Творця, тож що заробила в нього, те й матиму» – каже пані Лариса. І додає з повагою до колег, з якими починала свій професійний шлях ще дільничною медичною сестрою та з якими працює тепер: «Якби довелося починати своє життя спочатку, знову пішла б у медицину!»

Леся ВЛАШИНЕЦЬ

Волинські