20-річним поїхав у Чорнобиль: спогади волинянина, який будував дороги в зоні відчуження ЧАЕС

27 квітня 2026 р. 17:34

27 квітня 2026 р. 17:34

26 квітня виповнилося 40 років від дня Чорнобильської катастрофи — трагедії, що змінила долі мільйонів людей і стала випробуванням для тисяч ліквідаторів. Серед них був і маневичанин Віктор Ковердюк, який у 20-річному віці двічі працював у зоні відчуження , займаючись будівництвом доріг у найнебезпечніших умовах.

Сьогодні він згадує ті події як частину свого життя, де щоденна робота рятувала інших, попри невидиму загрозу радіації, пише «Нова доба» .

Уперше до зони відчуження він поїхав зовсім юним – 20-річним хлопцем, щойно влаштувавшись на роботу в Шляхово-будівельне управління № 51 у Маневичах. Це було на початку серпня 1986 року – через три місяці після вибуху на Чорнобильській АЕС.

«Після строкової служби в армії я пішов працювати в ШБУ. Тоді багато наших їхали в Чорнобиль – по черзі. Мій двоюрідний брат мав вирушати, але в нього саме дружина була вагітна. Попросив мене підмінити – я погодився. Вперше був там із 1 по 29 серпня 1986 року на будівництві дороги до Прип’яті. А вдруге – вже у жовтні 1987-го, коли прийшла моя черга, − до Славутича, – згадує ліквідатор аварії на ЧАЕС».

Віктор Ковердюк був водієм самоскида ЗІЛ-130. Ним їздив із Маневич в Чорнобиль. Його завданням було перевезення матеріалів для будівництва доріг – життєво необхідних артерій у зоні відчуження. Його шлях проліг туди, де ще зовсім недавно вирувало життя – до Прип’яті, міста енергетиків, яке в одну мить стало символом найбільшої техногенної катастрофи. Саме тут і довкола нього розгорталися масштабні роботи з ліквідації наслідків аварії.

«Ми прокладали дороги і в населених пунктах, і поза ними. Я возив щебінь, асфальт. Базувалися в Іванкові», – розповідає чоловік.

У ті місяці Іванків став фактичними «воротами» до зони відчуження – тут розміщувалися ліквідатори, техніка, працювали медики, координувалися всі процеси. Саме звідси тисячі людей щодня вирушали на небезпечні роботи.

Будівництво доріг у зоні було надзвичайно важливим. Вони забезпечували доставку техніки та матеріалів для спорудження саркофага над зруйнованим реактором, а також допомагали зменшити поширення радіоактивного пилу – ґрунт покривали асфальтом або бетоном.

«І на самій станції я бував не раз. Навіть їсти до їдальні туди ходили», – пригадує Віктор Тимофійович.

Засоби захисту були мінімальними.

«Видавали лише маски. Пропуски в зону клеїли на лобове скло автомобіля. Радіацію вимірювали постійно – і коли заїжджали, і коли виїжджали. Техніку мили водою. Але тоді про небезпеку особливо не думали – кожен просто виконував свою роботу».

А працювали там тисячі таких, як він – звичайних людей, які стали на захист інших, не до кінця усвідомлюючи всі ризики.

Віктор Ковердюк – уродженець села Лишнівка, найстарший із чотирнадцяти дітей у родині. Усе своє життя він присвятив дорожній справі: працював у ШБУ-51 на ЗІЛі та КамАЗі, згодом – у Маневицькій дорожньо-експлуатаційній дільниці.

Як ліквідатор аварії на ЧАЕС, він вийшов на пенсію у 50 років, однак ще тривалий час продовжував працювати.

«Лише два роки, як остаточно на заслуженому відпочинку, – каже чоловік, який цьогоріч відзначив 60-річчя».

У Маневичах він оселився вже після поїздок у Чорнобиль. Разом із дружиною Любою збудували дім, виростили доньку Альону та сина Тараса , нині тішаться трьома онуками.

«Інколи думаю поїхати в зону відчуження, подивитися, як усе змінилося. Але все якось не зберуся, – зізнається Віктор Тимофійович, який охоче  долучається до заходів, що проводить Маневицька районна добровільна організація «Спілка Чорнобиль».

Навіть через чотири десятиліття пережите не стерлося у спогадах цього чоловіка, який працював на прокладанні доріг там, де навіть пил був небезпечним. Саме завдяки таким людям світ вистояв.

Юлія Музика

• У громаді на Волині ліквідатори ЧАЕС і потерпілі роками виборюють свої доплати в судах
• Як 20-річний курсант з Волині опинився в епіцентрі Чорнобильської катастрофи : спогади про квітень 1986-го
• «Ми їхали рятувати людей»: спогади ліквідатора з Волині про роботу в зоні Чорнобильської АЕС

Волинські