"Зайшли влітку — виходили зимою": волинські прикордонники 133 дні тримали позицію на Куп’янському напрямку

30 квітня 2026 р. 23:50

30 квітня 2026 р. 23:50

Волинські прикордонники Олексій Кінах, В’ячеслав Огребчук та Євген Дишко понад три місяці утримували позиції на Куп’янському напрямку. Олексій і В’ячеслав перебували там 133 дні — з 31 серпня до 11 січня. Євген провів на сусідній позиції 118 днів, після поранення його вивели.

Про службу, бої та повернення з позицій військові розповіли кореспондентам Суспільного .

У цивільному житті всі троє мали інші професії. Олексій Кінах із Шацької громади працював землевпорядником і у березні 2022 року пішов добровольцем. В’ячеслав Огребчук із Маневиччини — будівельник, мобілізувався у 2024 році. Євген Дишко із села Ветли працював у лісовому господарстві, до війська долучився у 2025 році.

Після оформлення документів Олексій уже наступного дня вирушив до підрозділу, а перший бойовий вихід на Харківщині тривав тиждень і, з його слів, був інтенсивним.

Згодом військові зайшли на позицію, де мали перебувати до двох тижнів, однак ротацію відкладали.

Позиції розташовувалися у лісі, який згодом фактично знищили обстріли.

За словами військових, ситуація на напрямку була напруженою: постійні обстріли, робота дронів і штурми.

Інтенсивність боїв на напрямку, де тримали позиції волинські прикордонники, змінювалася хвилями: періоди активних штурмів чергувалися із короткими затишшями.

Такі паузи між атаками, каже військовий, не давали відчуття полегшення, а навпаки — насторожували.

Євген Дишко виконував завдання на сусідній позиції, де перебував 118 днів. Його ділянка була однією з тих, де противник намагався прорватися.

Поранення військовий отримав унаслідок скиду з дрона. Попри це, залишався на позиції ще 15 днів і чекав евакуації.

Умови перебування на позиціях прикордонники описують як складні: постійна загроза, обмежений простір і залежність від постачання, яке часто ускладнювала погода та робота ворожих дронів.

Забезпечення їжею і водою залежало від погодних умов — у разі негоди дрони не могли долетіти до позицій.

Воду військові інколи змушені були збирати самотужки — навіть із дощу.

Іноді виникали перебої і з їжею — тоді військові шукали залишки пошкоджених посилок.

Тривале перебування у бліндажах, обмежений рух і відсутність можливості повноцінно пересуватися позначилися на фізичному стані військових.

Окрім фізичного виснаження, військові говорять і про психологічне навантаження, яке накопичується під час тривалого перебування на позиціях.

Найважчим, за словами В’ячеслава Огребчука, були думки про рідних і невідомість, коли вдасться повернутися.

Попри це, триматися допомагала підтримка побратимів, з якими за час служби сформувалися близькі стосунки.

Після пережитого, кажуть, найбільше цінують можливість бути поруч із родиною.

Також наголошують на важливості підтримки з боку суспільства.

Нині військові виконують завдання з охорони державного кордону з Білоруссю та проходять лагодження після ротації.

Волинські