Історія контролерки «Володимирводоканалу», яка працює на підприємстві майже 35 років

03 травня 2026 р. 10:44

03 травня 2026 р. 10:44

Контролерка КП «Володимирводоканал» Ірина Ярош присвятила підприємству майже 35 років свого життя, розпочавши роботу одразу після закінчення навчання. За цей час її професійні обов’язки суттєво змінилися — від ручних розрахунків до сучасних цифрових сервісів і онлайн-обліку. Попри навантаження та виклики професії, вона й досі залишається відданою своїй справі та колективу.

Ще зовсім юною, після закінчення фахового коледжу (тоді — сільськогосподарського технікуму), вона вперше переступила поріг водоканалу — і залишилася тут на десятиліття, інформують у КП «Володимирводоканал».

«Аж не віриться, що стільки років минуло від того лютневого дня, коли прийшла на роботу і одразу вирушила на обстеження. У пам’яті й досі живе кабінет, де на той час працювали втрьох: вона, колега Ірина Новосад та старша контролерка абонентського відділу Ганна Корнійчук », — з легкою усмішкою пригадує вона.

Робота була копіткою і відповідальною — нарахування за послуги для населення, контроль за споживанням води житловими кооперативами та підприємствами, перевірка показників, звіряння обсягів та щоденне спілкування з людьми.

«Усе робили вручну, без комп’ютерів, а коли вони з’явилися, довелося переносити цілі масиви даних із паперових папок в електронний вигляд. Це був час змін, коли звична, роками відпрацьована робота набувала нових форм і вимагала ще більшої уважності», — розповідає Ірина.

Паралельно люди почали масово встановлювати лічильники, і обсяг роботи відчутно зріс. Тепер потрібно було не лише нараховувати платежі, а й здійснювати контроль за показниками, перевіряти, звіряти, уточнювати. Разом із навантаженням зростав і колектив — до справи долучалися нові працівники.

Упродовж цих років водоканал суттєво змінився — передусім у підходах до роботи. Модернізація торкнулася й щоденних обов’язків контролерів. Якщо раніше показники лічильників передавали переважно телефоном, нині дедалі більше споживачів користуються онлайн-сервісами: тут можна і дані подати, і за послуги розрахуватися. Втім, як зауважує Ірина, телефон не втрачає своєї актуальності — чимало людей і досі обирають саме такий спосіб зв’язку.

«З 25-го числа і в перші дні нового місяця для нас найбільш завантажений період. Увесь день проходить зі слухавкою біля вуха. Буває, доводиться вислуховувати й обурення від тих, хто не зміг додзвонитися з першого разу. Не всі розуміють, яке тоді навантаження — дзвінків надзвичайно багато. Попри це, тенденція до переходу на онлайн-сервіси зростає — це значно зручніше насамперед для самих споживачів», — підкреслює Ірина.

Окрім вищевказаних обов’язків, контролери здійснюють обстеження лічильників, кількість яких зросла в рази через приєднання сіл до міста. У більшості випадків люди сприймають їхні візити спокійно, але трапляються й непрості ситуації. Найчастіше напруження виникає там, де є порушення — зокрема несанкціоновані підключення, які контролери виявляють під час перевірок.

«Був випадок, коли чоловік кинувся на нас із кулаками, — згадує Ірина. — Тоді ми виявили у нього незаконне підключення».

Такі моменти — рідкісні, але вони яскраво показують, що за буденністю цієї професії стоїть не лише кропітка праця з документами і цифрами, а й витримка, сміливість і готовність діяти у непередбачуваних обставинах.Після напруженого робочого дня Ірина знаходить спокій у творчості. На запитання, як їй вдається розвантажитися, відповідає просто: любить в’язати та вишивати. Каже, ці заняття не лише заспокоюють, а й надихають, допомагають упорядкувати думки та відновити внутрішню рівновагу.

Попри всі труднощі й виклики, вона звикла до цієї роботи, до свого колективу, який за роки став майже родиною. Тут минули її будні й свята, тут вона навчилася витримці, терпінню і вмінню знаходити спільну мову з різними людьми. Для неї водоканал — не просто місце праці, а частина життя, до якої вона прикипіла серцем. І, мабуть, саме в цій щирій прив’язаності — секрет її багаторічної відданості обраній справі.

Від фронту до газових аварій: історія Андрія Макарчука з Волині

Волинські