Професійний шлях контролерки довжиною у 35 років

05 травня 2026 р. 12:46

05 травня 2026 р. 12:46

Майже тридцять п’ять років на одному підприємстві – за цією сухою цифрою стоїть ціла історія відданості справі. Саме такою є професійна дорога контролерки Ірини Ярош. Ще зовсім юною, після закінчення фахового коледжу (тоді сільськогосподарського технікуму), вона вперше переступила поріг водоканалу – і залишилася тут на десятиліття.

– Аж не віриться, що стільки років минуло від того лютневого дня, коли прийшла на роботу і одразу вирушила на обстеження, – з легкою усмішкою пригадує вона.

У пам’яті й досі живе кабінет, де на той час працювали втрьох: Ірина, колега Ірина Новосад та старша контролерка абонентського відділу Ганна Корнійчук. Робота була клопіткою і відповідальною – нарахування за послуги для населення, контроль за споживанням води житловими кооперативами та підприємствами, перевірка показників, звіряння обсягів та щоденне спілкування з людьми.

– Усе робили вручну, без комп’ютерів, – розповідає Ірина. – А коли вони з’явилися, довелося переносити цілі масиви даних із паперових папок в електронний вигляд. Це був час змін, коли звична, роками відпрацьована робота набувала нових форм і вимагала ще більшої уважності. Паралельно люди почали масово встановлювати лічильники, і обсяг роботи відчутно зріс. Тепер потрібно було не лише нараховувати платежі, а й здійснювати контроль за показниками, перевіряти, звіряти, уточнювати. Разом із навантаженням зростав і колектив – до нього долучалися нові працівники.

Упродовж цих років водоканал суттєво змінився – передусім у підходах до роботи. Модернізація торкнулася й щоденних обов’язків контролерів. Якщо раніше показники лічильників передавали переважно телефоном, нині дедалі більше споживачів користуються онлайн-сервісами: тут можна і дані подати, і за послуги розрахуватися. Втім, як зауважує Ірина, телефон не втрачає своєї актуальності – чимало людей і досі обирають саме такий спосіб зв’язку.

– З 25-го числа і в перші дні нового місяця для нас найбільш завантажений період, – розповідає вона. – Увесь день минає зі слухавкою біля вуха. Буває, доводиться вислуховувати й обурення від тих, хто не зміг додзвонитися з першого разу. Не всі розуміють, яке тоді навантаження – дзвінків надзвичайно багато.

Попри це, тенденція до переходу на онлайн-сервіси зростає – і, як підкреслює Ірина, це зручніше насамперед для самих споживачів.

Окрім зазначених обов’язків, контролери здійснюють обстеження лічильників, кількість яких зросла в рази через приєднання сіл до міської громади. У більшості випадків люди сприймають їхні візити спокійно, але трапляються й непрості ситуації. Найчастіше напруження виникає там, де є порушення – зокрема несанкціоновані підключення, які виявляють під час перевірок.

– Був випадок, коли чоловік кинувся на нас із кулаками, – згадує Ірина. – Тоді виявили у нього незаконне підключення.

Такі моменти – рідкісні, але вони яскраво показують, що за буденністю цієї професії стоїть не лише клопітка праця з документами і цифрами, а й витримка, сміливість і готовність діяти у непередбачуваних обставинах.

Після напруженого робочого дня Ірина знаходить спокій у творчості. На запитання, як їй вдається розвантажитися, відповідає, що любить в’язати та вишивати. Каже, ці заняття не лише заспокоюють, а й надихають, допомагають упорядкувати думки та відновити внутрішню рівновагу.

Попри всі труднощі й виклики, вона звикла до цієї роботи, до свого колективу, який за роки став майже родиною. Тут минули її будні й свята, тут навчилася витримці, терпінню і вмінню знаходити спільну мову з різними людьми. Для неї водоканал – не просто місце праці, а частина життя, до якої прикипіла серцем. І, мабуть, саме в цій щирій прив’язаності секрет її багаторічної відданості обраній справі.

Жанна БІЛОЦЬКА

Волинські