Історія і театр у житті Світлани Федосєєвої

05 травня 2026 р. 14:14

05 травня 2026 р. 14:14

Театр – святкова атмосфера, яскраво задекорована сцена, вогні, вишукана у вечірніх костюмах публіка. Такий собі релакс, натхнення у надто складному житті. А служать цьому універсальному мистецтву одержимі люди: в першу чергу актори, режисери.

Безперечним мистецьким брендом Володимира впродовж десятиріччя є аматорський театр-студія «Різнобарв’я», натхненницею якого і головною режисеркою є Лариса Половньова і дружній акторський колектив, у складі якого одна із провідних акторок Світлана Федосєєва.

Від торішньої осені, коли відбулася творча зустріч з цією неординарною жінкою, хотіла ближче познайомитися. Та непередбачувані життєві обставини внесли свої корективи. І ось у великодній тиждень наше спілкування таки відбулося у фоє культурно-мистецького центру серед писанкового розмаїття.

Історикиня за фахом, художниця, акторка, костюмерка, письменниця… Це, мабуть, не весь перелік захоплень Світлани Анатолівни. Освіту вона отримала у колишньому Луцькому інституті імені Лесі Українки. Її дитинство минало у Камені-Каширському, шкільні роки провела у Рожищах, студентські – у Луцьку.

Закінчивши перший курс, пані Світлана потрапила у Володимир. Це був тепер уже далекий 1983 рік. Княже місто відкрило можливості для реалізації в галузі історії. Мабуть, слово, яке найчастіше звучало з вуст пані Світлани під час нашої розмови, було «цікаво». Цікаво було розпочинати професійну діяльність спершу у Володимирському історичному музеї, що за колишніх часів розташовувався поруч із Мстиславовим храмом. Далі не менш захоплива посада наукової співробітниці Державного історико-культурного заповідника «Стародавній Володимир».

У 2003 році заповідник розпочав свою діяльність задля збереження історичної пам’яті, дослідженням минулого. Світлана Анатоліївна завідувала сектором обліку наукових досліджень та паспортизації. У робочих буднях були багато відреставрованих пам’яток архітектури, щорічні наукові конференції, зустрічі із науковцями, письменниками, круглі столи тощо. Справжньою гордістю ДІКЗ є книга спогадів під назвою «Володимир, яким ми його пам’ятаємо». Щорічно виходило це унікальне видання зі спогадами літніх володимирчан та мешканців району. Взагалі, історія – наука, яку неможливо не любити, не вивчати протягом усього життя, як і, до речі, і рідну мову. Працюючи у заповіднику, пані Світлана разом із колегами долучилися до театралізованих дійств, пов’язаних з історією Володимира. А тепер з виходом на пенсію її натхненна праця зосереджена в народному театрі-студії «Різнобарв’я», якій започаткувала в нашому місті Лариса Половньова більш як десять років тому.

У співпраці з сестрою Аллою Марковською (художницею за освітою, а тепер ще й письменницею, що друкується під псевдонімом Марк Ел) у 2000-му зібрали дитячий колектив і успішно дебютували з виставою «Очі Бога». Це любовно-містичний авторський твір про часи язичництва.

А у 2001-му відзначалося тисячоліття Зимненського монастиря. До цієї важливої події долучилася і Світлана Анатоліївна. Разом із командою, а це понад 30 чоловік, поставили історичну п’єсу на сцені теперішнього Центру культурних послуг. Такі вдалі театральні дебюти окриляли. Було велике бажання працювати, втілювати нові ідеї, писати п’єси, грати у виставах. І таке універсальне театральне мистецтво особливо пасує різнобічній обдарованості пані Світлани. Театр створює хороші, позитивні і загадкові стани. Не дивно, що в зрілому віці Світлана Анатоліївна проявляє себе якнайкраще саме на сцені в тому чи іншому образі. А дебютувала вона у ролі «Чорної примари» у казці для дорослих «Синя борода».

Відтоді минуло близько п’яти років, зіграно, чи радше прожито, на сцені чимало ролей – епізодичних і головних. Кожна пам’ятна і дорога. Одна з останніх – літня пані Памела Кронкі у минулорічній прем’єрі «Скарб на смітнику» за п’єсою Джона Патріка «Чи не пришити нам стареньку?». Гра була неперевершена.

Попереду нові прем’єри, копітка праці над ролями, щоденні репетиції, щоб полонити серце глядачів. До слова, я неймовірно люблю театр. Відвідування вистав – свято для душі у стресовому сьогоденні. А спілкування з молодими і досвідченими акторами додає приємного смаку будням, вчить жити, переймаючи найкраще в людях. Світлана Федосєєва вразила мене своєю різнобічною обдарованістю. Малювання – ще одне захоплення цієї жінки. А з яким захопленням розповідає пані Світлана про костюми для вистав! Це також неабияке мистецтво. Зараз у «Різнобарв’ї» чаклує над костюмами Людмила Романська. А на початку заснування театру до цього також долучилася героїня мого допису. Створювати костюми для акторів, добираючи фасони, колір тканини та їх відтінки, лінію і форми – це неабиякий талант.

Якось непомітно спливли хвилини щирої розмови з неординарною жінкою, а ще багато про що хотілося довідатися. Та на часі була чергова репетиція.
На завершення запитала, як працюється з Ларисою Леонідівною. І знову почула її улюблене: цікаво, комфортно. Пані Лариса живе своєю роботою, працює з акторами як педагог, скурпульозно ставлячись до подачі образу. Знає, на що здатен актор, а коли вловлює в ньому якусь родзинку, то вже розкручує до кінця. Театр може бути сильним і популярним, якщо має бодай одного актора, на якого ходять і дивляться усі. І, звісно, такого ж режисера, про якого би всі знали. Саме такою, на мою думку, є режисерка улюбленого володимирчанами театру «Різнобарв’я» Лариса Половньова та одна з провідних акторок Світлана Федосеєва. Разом цей талановитий тандем сповна віддається творчій діяльності.

У співпраці Лариса Половньова і Світлана Федосеєва працюють і над постановкою світової класичної драматургії. Деякі тексти Світлана Анатоліївна інтерпретує, відредаговує, орієнтуючись на сучасного глядача, а ще створює власні п’єси і для дитячої аудиторії, зокрема казка-феєрія «Пригоди в країні казкарії» – прем’єра першого воєнного сезону. І в цій авторській казці пані Світлана зіграла директорку пансіону.

І в кожну виставу моя співрозмовниця вкладає частинку душі. Все йде від серця – тому так щиро прямує до глядача.

P.S. Вже в травні нас чекають нові прем’єри від «Різнобарв’я», тож не прогайте можливостей насолоджуватися театральним мистецтвом, зокрема зустрічатися з новими образами, неймовірно щиро прожитими на сцені акторкою Світланою Федосеєвою.

Оксана ШЕСТАЛЮК

Волинські