Учитель, який став захисником: історія загиблого 39-річного Героя з Волині Володимира Чуйка

16 травня 2026 р. 20:04

16 травня 2026 р. 20:04

39-річний Володимир Чуйко із села Комарове був учителем історії , після початку повномасштабного вторгнення став до лав 14 ОМБр. Він воював на Київщині, Житомирщині та Харківщині, неодноразово отримував поранення, але щоразу повертався до побратимів. Володимир загинув 24 вересня 2022 року під час бойового завдання в районі села Гороб'ївка на Харківщині.

Спогадами про сина поділилась з Суспільним мама воїна Олена Чуйко .

Зі слів жінки, син народився 16 грудня 1981 року дуже кволим, вага була — 2,950 грамів, часто хворів в дитинстві, але з роками змужнів. У школу пішов, коли йому ще не було шести років, бо був дуже здібним, вмів читати і писати, адже ріс в родині вчителів. Батько був директором школи у селі Комарове, а мама — вчителька української мови і літератури. У сім'ї виховували трьох дітей, Володимир — був середнім сином.

"Любив дуже грати в футбол, це була його улюблена гра. Любив грати у шашки і теніс. Навіть і там, на сході, коли вони приходили з позиції, грав у шашки. Там зробив просто із картону дошку, з кришечок з-під пляшок— шашки", — розповідає мама.

Строкову військову службу Володимир Чуйко проходив в Криму, на Форосі, служив у прикордонних військах. Потім працював у школі, їздив за кордон. Син був двічі одружений, каже Олена Чуйко. Старша донька від першого шлюбу закінчує 9 клас — подала документи у військовий ліцей і сказала, що хоче бути прикордонницею, як тато. Менша донька Ангеліна навчається у третьому класі.

Коли розпочалось повномасштабне вторгнення син пішов служити. Потрапив у 14-ту бригаду. Виконував бойові завдання на Житомирщині та Київщині.

"Він завжди казав, що все нормально. Пізніше, коли спілкувалися з побратимами, то я тоді більше дізнавалася, в якому пеклі вони там були: у нього тріскали губи, по три, чотири дні не пили води, — каже мама.

"Ніколи Володя не сказав: "Хлопці, давайте той туди, той туди", а він завжди казав: "Хто зі мною?" Він ніколи не відправляв хлопців самих", — каже мама.

Підрозділ Володимира Чуйка брав участь у контрнаступі на Харківщині, саме вони повісили український стяг на вишці у Терновій, розповідає мама. Там син отримав друге поранення — в руку — 12 осколків. У Харкові йому витягли шість осколків, решта залишилися у руці.

"24 вересня син загинув під час зачистки села Гороб'ївка. Розвідка сказала, що там чисто. І от, коли вони туди прийшли, їх обстрілювали. Побратими казали, що в них не залишилося жодного магазина, вони все вистріляли і тоді їх закидали гранатами", — говорить мама.

Олена Чуйко каже, що втрату сина переживає важко. Її запросили в організацію об'єднання матерів і дружин загиблих військових. Там в кожного своя біда, яка змінила життя кожної жінки, але ця біда їх об'єднала і дозволяє пережити втрату, виговоритись і сподіватись, що твій біль зрозуміють, каже жінка.

• Колумбієць, який воював за Україну, хоче залишитися жити на Волині
• «Мене витягнули з пекла»: поліцейський-доброволець з Волині розповів про бойовий шлях, поранення і реабілітацію
• 48 поїздок в Україну: історія волонтера з Британії, який приїхав на Волинь попрощатися з другом-Героєм

Волинські