Як громада перетворила занедбаний ставок на осередок дозвілля Сотні добрих справ волонтерського центру, що діє у селищному ліцеї

19 травня 2026 р. 16:53

19 травня 2026 р. 16:53

Від початку повномасштабного вторгнення на території Локачинського ліцею діє волонтерський центр, який став осередком підтримки для військових, переселенців та всіх, хто потребує допомоги. Ініціаторкою його створення є директорка освітнього закладу Оксана Сахарчук, котра переконана: аби люди почали довіряти, потрібно насамперед власним прикладом довести щирість намірів, відповідальність і готовність діяти.

Тому паралельно з колективною допомогою активно займається й особистою волонтерською діяльністю, організовує благодійні збори, регулярно публікує відкриті звіти про використання коштів та реалізовує запити військових, забезпечуючи їх необхідним спорядженням. На її сторінці у соціальних мережах можна побачити результати проведеної роботи, звіти про передану допомогу та слова вдячності від самих захисників.

За волонтерську діяльність очільниця ліцею отримала численні відзнаки та грамоти від військових підрозділів. Серед них – медаль «Незламному та сильному духом волонтеру» від 14-ї окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого, а також грамота від Православної церкви України, яка активно підтримує та допомагає ЗСУ. Ці відзнаки відображають її невтомну працю, відданість справі та справжню любов до своєї громади й держави.

Водночас Оксана Сахарчук переконана, всі нагороди – заслуга кожного, хто відгукується на потреби захисників, довіряє й підтримує. За її словами, сила волонтерства полягає у спільній роботі, взаємній довірі та готовності діяти разом задля спільної мети. Особистий приклад надихає інших долучатися до допомоги та робить громаду сильнішою й згуртованішою.

– Упродовж років, поки триває війна, вдалося організувати й налагодити роботу з великою кількістю військових підрозділів, забезпечуючи їхні потреби, а їх вистачає, – розповідає Оксана Ярославівна. – Йдеться про засоби радіоелектронної боротьби, тактичної медицини, старлінки, тепловізори, генератори, рації, автівки, шини, запчастини для ремонту автомобілів, квадрокоптери тощо, а нещодавно відправили на один із підрозділів 3D-принтер та 10 кг пластику для друку. Крім того, долучаємося до ремонту автівок. Усе купується, забезпечується, ремонтується завдяки підтримці людей. Кожен донат – безцінний, бо це прояв стійкості й мужності продовжувати боротьбу за рідних нам людей, за країну, за життя. «Особливу увагу приділяю надійності спорядження, купуючи його лише в перевірених постачальників, адже від якості залежить результат виконання бойового завдання, життя наших воїнів», – підкреслює Оксана Сахарчук.

Зі слів директорки, сформувалося коло друзів, краян, які гуртуються навколо роботи над кожним запитом від захисників. «Завжди дбаю про наявність підтвердних документів по кожному збору», – зазначає вона. Однак іноді трапляються ситуації, коли допомога тимчасово зупиняється через брак коштів. У такі моменти Оксана Ярославівна активізовує інформаційну роботу, шукає альтернативні шляхи. «Жодного разу не було, щоб не вдалося завершити розпочату роботу над запитом від воїнів», – додає вона.

Усе придбане доставляється на фронт різними шляхами: через волонтерів, Нову пошту або військові самі приїжджають по нього.

– Так разом із волонтером із сусідньої громади Олександром Новосадом, який регулярно їздить у зону бойових дій, відправляємо різні смаколики для військових, – розповідає вона. – Окрім того, співпрацюю з ГО «Активіст» із Володимира, з БФ «Надійні крила» з Луцька, іншими волонтерами, об’єднуючи зусилля для максимально ефективної підтримки наших захисників.

У перші дні повномасштабної війни одним із найважливіших викликів стало забезпечення харчуванням добровольців, а це понад сотня осіб. Оскільки на території Локачинської громади не було потужних харчоблоків, окрім того, що функціонує в ліцеї, колектив навчального закладу взяв на себе цю відповідальну місію. До роботи долучилися не лише кухарі, а й педагогічний колектив та технічні працівники.

Об’єднавшись у три групи, працівники ліцею організували безперервний процес приготування їжі. Уже о шостій ранку вчителі готували сніданок для добровольців, а о дев’ятій – проводили онлайн-уроки для учнів. Після цього одна група бралася за приготування обіду, інша – вечері. У складний для країни час колектив ліцею зумів поєднати освітній процес із волонтерською діяльністю, демонструючи згуртованість, самовідданість і справжній приклад служіння громаді.

Паралельно із забезпеченням харчуванням військових у ліцеї почали плести маскувальні сітки, адже на той час це була одна з найактуальніших потреб на фронті. Основу для сіток доставляли з Данії, і розпочалося своєрідне «мистецтво» плетіння. Були моменти, коли запитів на сітки надходило дуже багато, отож люди працювали над ними без зупинки. Одного разу закінчилася основа і довелося знімати сітки з вікон спортзалу, щоб продовжити роботу. Згодом волонтери навчилися виготовляти основу самостійно, що дозволило постачати більше маскувальних сіток для різних підрозділів.

До волонтерської діяльності активно долучений увесь колектив ліцею разом із учнями. Молодь організовує різноманітні благодійні заходи, на яких збирають кошти для потреб ЗСУ.

Педагогічний колектив активно співпрацює з радою учнівського співуправління «Злагода», президентом якої є Денис Голян. У розмові він зазначає, що учні пропонують чимало ініціатив в організації благодійних заходів, які проводяться на території ліцею, активно долучаються до їх підготовки та втілення, демонструючи відповідальність, небайдужість і щире прагнення допомагати іншим. Завдяки спільним зусиллям педагогів та учнів у навчальному закладі панує атмосфера взаємопідтримки, співпраці та єдності.

Педагогиня-організаторка Інна Присяжнюк зауважила, що окрім підтримки ЗСУ, у лавах яких служать батьки та рідні учнів, у ліцеї активно допомагають і внутрішньо переміщеним особам. Учнівський та педагогічний колективи регулярно долучаються до благодійних ініціатив, організовують збори необхідних речей та підтримують тих, хто через війну був змушений залишити свої домівки.

– Незабаром проведемо тематичний захід, присвячений Дню Європи, під назвою «Смак Європи», – розповідає Інна Іванівна. – Учні представлятимуть та реалізовуватимуть страви національної кухні, виручені кошти підуть на потреби підрозділу, де на Харківщині виконує бойові завдання наш працівник Іван Василинюк із позивним «Гамза». Від початку війни і донні наших захисників радують смаколиками працівниці ліцею, серед яких вчителька початкових класів Людмила Ліщук, заступниця директорки з господарської роботи Надія Тихонова, асистентка вчителя Олена Копачинська та бібліотекарка Марія Гапонюк.

– Важко підрахувати, скільки кілограмів і відер вареників, пиріжків, голубців, чебуреків, пельменів та іншої випічки наготували та відправили нашим хлопцям, – розповідає Людмила Ліщук. – Можу сказати, це сотні кілограмів і сотень відер. На початку виготовляли тушкованки, а на банки клеїли наліпки, зроблені власноруч. Традиційно печемо паски на Великдень, а на свята – різні солодощі. Оскільки тістоміса немає, усе робимо вручну.

Водночас, зі слів Людмили, тут справа не лише в їжі. «Головне – енергія тепла, запах рідного дому, відчуття того, що тебе пам’ятають, люблять і чекають», – додає вона. Така турбота робить кожну страву символом підтримки і домашнього затишку для тих, хто захищає країну на передовій.

Вдячністю від військових за підтримку стають не лише відеозвернення на адресу волонтерського центру та всіх, хто долучився, а й численні подарунки, виготовлені захисниками з гільз та іншої військової амуніції, а також відзнаки від підрозділів, які зберігаються в одному з класів, облаштованому під шкільний музей.

– Ми дуже цінуємо щоденний подвиг наших захисників, а їхні відгуки про нашу підтримку говорять лише одне: поки ми єдині – ми непереможні! – ділиться Оксана Сахарчук. – Чого тільки варта історія про квадрокоптер, придбаний за донати благодійників, який, зі слів військових, єдиний з наявних у підрозділі безпілотників дивом уцілів під час обстрілів. А пікап, придбаний за зібрані кошти, на якому хлопці виконували бойове завдання, вибрався з самого пекла. Переконана: кожна допомога, надана від щирого серця, не лише рятує життя, а й повертається сторицею до тих, хто її надає, допомагає кожному з нас вистояти у цей важкий час.

Жанна БІЛОЦЬКА

Волинські