Через рік після загибелі знайшов спочинок на рідній Волині: спогади про Героя, батька чотирьох дітей

21 травня 2026 р. 09:25

21 травня 2026 р. 09:25

6 травня 2026 року на війні з російськими окупантами загинув Герой Євген Васильович Котельницький, 1984 року народження. Під час виконання бойового завдання на Донеччині, відбиваючи жорстокий штурм ворога, Євген отримав поранення, несумісні з життям. Майже рік він офіційно вважався зниклим безвісти, а рідні жили вірою в диво. На жаль, експертиза ДНК підтвердила загибель Героя.

Спогади про Героя пише газета Нова доба .

Війна… Вона несе біль і назавжди розлучає з найдорожчими. Мужнього воїна Євгена Котельницького війна забрала майже рік тому. Та тільки нині він повернувся у край, де з’явився на світ і виріс, де зробив свої перші кроки, де народилися його четверо дітей – доньки Юлія, Валентина, Анастасія та син Микола , де йому була знайома кожна стежина – і сільська, і лісова.

Життя рідко буває легким. Не було воно простим і в Євгена Васильовича, який цьогоріч, 30 січня, мав би відзначити 42-річчя, але він назавжди залишиться 41-річним.

«Вони з дружиною Іриною звели в селі будинок, виховували чотирьох дітей, тримали господарство – корів, свиней. Євген добре знав ліс: від нього ніколи «не втікали» ні гриби, ні ягоди. Та з часом сімейне життя не склалося…» – зі смутком згадує хрещена їхньої найстаршої доньки Юлії, пані Інна. Вона додає, що Євген був доброю, щирою людиною, поважав її і завжди ставився з теплом, навіть попри те, що з дружиною вони вже понад десять років були розлучені.

Певний час Євген Котельницький працював у Черську на пилорамі, згодом їздив на заробітки. Останні роки проживав на Львівщині з цивільною дружиною. У листопаді 2024 року він став на захист України, долучившись до лав Збройних Сил, де служив старшим стрільцем-оператором механізованого батальйону.

6 травня 2025 року, під час виконання бойового завдання на Донеччині, відбиваючи ворожий штурм, Євген отримав поранення, несумісні з життям. Майже рік він вважався безвісти зниклим…

У Черську на вісточку про нього чекали мати Надія Ісаківна , брат В’ячеслав , діти, які виховуються в іншій створеній своєю мамою сім’ї. Ще один його брат, Валентин , проживає на Тернопільщині.

Дорогу Героя до рідного дому люди встелили квітами. Жителі всіх населених пунктів Маневиччини, якими рухався траурний кортеж, зустрічали Воїна навколішки, у мовчазній жалобі схиляючи голови. Провести Воїна в останню путь прийшли рідні, близькі, побратими, представники влади та жителі громади.

Під звуки Державного Гімну України і почесні залпи тіло Захисника віддали землі, яку він віддано боронив. Синьо-жовтий прапор, що вкривав труну, вручили родині як знак вдячності та шани за його мужність і самопожертву.

Спочивай з миром, наш Герою. Твій подвиг назавжди житиме в пам’яті людей. Вічна пам’ять і Царство Небесне Євгену Котельницькому!

Юлія МУЗИКА

• Перед загибеллю був на передовій без ротації понад 3 місяці: життя командира з Волині обірвалося за день до 46-річчя
• Посадив фісташки і будував плани на життя: спогади про воїна Степана Трохимчука з Волині
• Воїн, чоловік, батько: історія 59-річного захисника з Волині Віталія Трушевського

Волинські