Острозькі «відкриття» Нововолинського університету вільного часу

21 травня 2026 р. 16:26

21 травня 2026 р. 16:26

А дощику уже так треба. Ці слова звучали впродовж більш як місяця ледве не при кожній розмові. І він нарешті пішов. Але саме того дня, коли слухачі Університету вільного часу Нововолинська, які якраз 8 травня відзначали третю річницю заснування цього громадського формування, за сприяння міської ради вирушили у надзвичайно цікаву подорож до Острога. Ранкової пори у визначену годину звідусіль поспішали в центр міста, бо гарячим серцям дощик не завада.

Похмурою погодою зустріло нас відоме стародавнє місто, перша згадка про яке датується ще 1100 роком, проте його доля була визначена у ХІV столітті. Саме тоді власниками міста стали князі Острозькі. Представники цієї династії уславилися як відомі політичні, культурні та релігійні діячі. У своїх руках магнати сконцентрували величезні земельні володіння. Своїм центром, так званим «домоначальним градом», князі обрали Острог. З часом місто перетворили на міцну фортецю, за мурами якої розташувались осередки ремесла і торгівлі. Вже у ХVI столітті Острог став одним із найбільших українських міст на рівні з Києвом, Львовом, Кам’янець-Подільським, як велике та красиве місто.

Піднесення Острога почалося за життя Костянтина Острозького – великого гетьмана литовського, талановитого полководця, військового стратега та політичного діяча. Після битви під Оршею в 1514 році, у якій військо на чолі з Костянтином отримало перемогу над московитами, князя нарекли «руським Сципіоном». Ймовірно, саме на честь цієї перемоги Костянтин звів у Острозі п’ятикупольний Богоявленський собор у давньоруському стилі, використавши в якості будівельного матеріалу рідкісну цеглу замість типового каменю-піщанику. Після перемоги князя під Ольшаницею полонених татар він розселив на одній з околиць міста, через що тамтешня оборонна вежа отримала назву Татарська.

Наступний власник Острога Василь-Костянтин Острозький приніс в ансамбль міста жваві інтелектуальні та культурні акорди. Його, як одного з найбагатших та найвпливовіших діячів того часу, величали неофіційним титулом «некоронований король Руси-України». Острог у цей час став справжнім ренесансним містом. Князь розбудовував його за західноєвропейським зразком, для чого залучав італійських зодчих. У місті в той час сформувався особливий варіант виконання церковного співу – так званий «острозький наспів».

Важливе значення для розвитку Острога мало підтвердження для міста давнього привілею на торгівлю і мито в 1576 році, а також надання королем Речі Посполитої магдебурзького права у 1585 році.

Особливе місце в просвітницькій діяльності Василя-Костянтина займає Острозька академія – перша школа вищого типу у Східній Європі, заснована в 1576 році, яку ми і відвідали. Надзвичайно цікаву екскурсію провів головний зберігач фондів музею історії академії Віталій Бондарчук. Він наголосив, що в основу діяльності академії покладена традиційна західноєвропейська система освіти, яка базувалася на одночасному вивченні мов тлумачення Святого Письма – грецької, латинської та давньоєврейської. Тут зберегли вивчення латини та грецької і доповнили місцевою – книжною слов’янською.

Спудеї опановували також польську та давньоєврейську мови. Окрім цього, в академії вивчали «сім вільних мистецтв» – традиційні для європейських шкіл науки «тривіуму» – граматику, риторику, діалектику та «квадривіуму» – арифметику, геометрію, астрономію і музику. «Вищими науками» вважалися філософія, богослов’я та медицина. Високий рівень навчання та викладання забезпечувала книгозбірня. До речі, нещодавно її оновили і тепер вона простора, світла та забезпечена сучасними технологіями.

В Острозькій академії спочатку навчалися лише хлопці, що було звичним для того часу. Вагому фінансову підтримку свого часу надала його племінниця, острозька княжна Гальшка, яка була однією із найзаможніших жінок Східної Європи.

Паралельно із академією Василь-Костянтин Острозький заснував друкарню. У 1575 році на запрошення князя до Острога приїхав вже відомий на той час друкар Іван Федоров (Федорович), який і розпочав видавничу діяльність у місті.

Найяскравішою пам’яткою, створеною завдяки діяльності острозьких інтелектуалів, стала Острозька Біблія 1581 року – перша у світовому друкарстві видана слов’янською мовою.

Період розквіту академії завершився зі смертю її покровителя Василя-Костянтина Острозького. Остаточно заклад припинив існування у 1636 році. Однак сформований тут тип вищого навчального закладу поширився в багатьох українських містах, а згодом і у сусідніх країнах.

Відвідали ми і овіяні легендами підземелля Острозької академії, які входять до частини музейного комплексу. Тривалий час ці приміщення були в занедбаному стані. Впорядкували їх вже за часів відродження академії.

Ідея відродження Острозької академії належить голові місцевого краєзнавчого товариства «Спадщина» Петру Андрухову, хоча зробити це було складно. Проте ініціативну групу острожан підтримали академік, на той час віцепрем’єр з питань гуманітарної політики Микола Жулинський, представник президента України в Рівненській області Роман Василишин, ректор Києво-Могилянської академії В’ячеслав Брюховецький, професор Микола Ковальський, залучивши до відродження широке коло науковців. 12 квітня 1994 року президент України Леонід Кучма видав указ «Про заснування Острозького вищого колегіуму» і після 358 років забуття розпочалась нова сторінка історії цього храму науки. Тепер тут на базі трьох інститутів та трьох факультетів здобувають освіту тисячі студентів.

Гордістю музею є колекція стародруків та рідкісних книг. Унікальність її ще й у тому, що всі фоліанти подаровані меценатами. Зокрема, значну кількість книг подарував луцький колекціонер Іван Кардаш, тому вона названа на його честь.

Музей є власником колекції творів відомої американської скульпторки українського походження Міртала Пилипенко. Особливі емоції викликає скульптура «Україна – Фенікс – Лелека», де обриси полум’я і лелеки – це тризуб.

Відвідали ми і храм преподобного Федора Острозького. Цю культову споруду відновлювали в академії не лише зусиллями викладачів та студентів, але й меценатів. Серед особливих реліквій – ікона першої половини ХVIII століття святого Стефана. До глибини душі вразив «Острозький замок», бо тут душею і серцем торкнулися збереженої віками старовини.

Завершилася поїздка відвідуванням Свято-Троїцького Межиріцького чоловічого монастиря, головною святинею якого є Межиріцька ікона Божої Матері «Життєподательниця», написана ще у ХIV столітті і привезена до Вселенського патріарха князем Острозьким.

Втомлені, але щасливі, а ще вдячні організаторам, поверталися ми на Волинь, переконавшись вчергове у тому, що Україна багатюща на визначні місця і події, які ставлять її у ряд найцікавіших держав світу.

Валентина ПЕТРОЩУК

Волинські