Випускник фахового коледжу з позивним «Опер», але «з іншої опери»

31 травня 2026 р. 12:58

31 травня 2026 р. 12:58

Юрію Панасюку з Волині лише 26 років, проте за його плечима вже величезний бойовий досвід. Його історію розповіли на сторінці 100-ї ОМБр.

Почалося все ще 2019-го, коли хлопець – випускник фахового коледжу у Володимирі за спеціальністю «механік-автомобіліст» – добровольцем прийшов до тодішнього військкомату з проханням призвати його на строкову службу:

«Там мене відразу завели до психолога – подумали, що зі мною щось не так. А після психолога викликали поліцію, бо вирішили, що я щось натворив, і пробую «спетляти» в армію. Кумедна історія була, – усміхаючись, розповідає Юрій, – Бо ж ніякого «хитромудрого» замислу в мене і близько не було – я просто щиро вважав, що кожен справжній чоловік має відслужити «строчку»…»

Хлопець потрапив служити до четвертої бригади оперативного призначення Національної гвардії України. Прикметно, що навіть у цій – «оперативній» – бригаді Юрій вирізнявся швидкістю реакції та кмітливістю. «Тодішній мій командир часто казав: «Ото вже оперативний хлопчина!». Бо швидко справлявся з поставленими завданнями, – розповідає боєць, – До речі, я й зараз не шкодую про те, що свого часу пішов на «строчку». Мені пощастило побачити строкову службу такою, якою вона має бути. Скажімо, вдалося постріляти буквально з усього наявного в бригаді озброєння – а його там було чимало. А ще довелося взяти участь у спільних з країнами НАТО навчаннях на Яворівському полігоні – і це теж був неабиякий досвід».

У грудні 2021-го Юрій демобілізувався з війська і повернувся до рідного села у Камінь-Каширському районі Волинської області. Молодий чоловік планував трішки відпочити й почати вдосконалюватися у доармійському захопленні: до служби Юрій був доволі популярним на Волині діджеєм.
Та початок повномасштабного вторгнення ці плани радикально підкоригував.

З перших днів волинянин добровольцем став до лав тодішнього 51-го батальйону тоді ще 100-ї ОБр ТрО. Згодом перевівся до мінометної батареї бригади, яка потім трансформувалася в реактивну артилерійську батарею.

«У «Сталевій Сотці» до мене відразу «приклеївся» позивний «Опер». Зіграла свою роль і попередня служба в четвертій бригаді Оперативного призначення, і «ОПЕРативний хлопчина», і посада «Оператора», яку я обійняв, – розповідає Юрій, – Хоча й нині мені постійно доводиться пояснювати новим знайомим, що до оперативної роботи у правоохоронних органах ніколи жодного стосунку не мав. – Я «Опер» з іншої «опери»!»

Юрію довелося пройти запеклі бої на Лиманському, Покровському, Торецькому, а тепер – на Костянтинівському напрямках. «Опер» зізнається, що не раз, і не два просто дивом лишався живим…

За словами чоловіка, після такого набагато більше починаєш цінувати життя. Адже жити є для кого. Юрій – єдиний син у своїх батьків, Сергія Степановича та Надії Василівни. А близько року тому боєць 100-ї ОМБр створив і власну сім’ю – побрався з коханою дівчиною Іриною.

«Мої хобі – музика і швидкість. Дуже люблю мотоцикли. Колись у мене був Honda CBF500. А не так давно я нарешті втілив у життя свою юнацьку мрію – придбав Honda CBF600, – із захопленням розповідає Юрій, – Звісно, мотоцикл вдома – на Волині. Тож кортить якнайшвише здобути Перемогу, повернутися у рідні Бузаки – і вже без ніяких тобі думок про війну прокатати з вітерцем свою Іринку!».

Волинські