Загинув через два місяці після одруження: рідні прикордонника з Волині понад 2 роки жили у надії на його повернення

05 червня 2026 р. 08:47

05 червня 2026 р. 08:47

У лютому 2024 року під час запеклих боїв на Донеччині загинув 30-річний військовослужбовець прикордонної комендатури швидкого реагування Волинського прикордонного загону Ілля Юрійович Добринюк . Герой повернувся на вічний спочинок на рідну Волинь лише вкінці травня 2026 року.

Ілля умів нести в собі світло й відвагу змалечку. Які б темні смуги не зустрічалися на його життєвому шляху, він знаходив у собі вогник сили й упевнено їх долав. Доля не завжди була прихильною до хлопця: батьки пішли різними дорогами, тому значну частину тепла й турботи, яких потребує дитина, йому подарувала бабуся Марія Панасівна . Саме вона стала для Іллі найближчою людиною, виховуючи його в любові, доброті та повазі до людей. Історію Героя розповідає газета Полісся .

«Ілля був ватажком нашої вуличної «банди». Щоліта, коли ми були ще зовсім малими, організовували виступи для наших дідусів, бабусь та сусідів… Влаштовували естафети: у кого витриваліший хрущ, грали у волейбол, футбол, «берка», хованки, карти, тури, метали зірочки, цупили у мене полуницю, а по сусідах — порічки. І так кожне літо. Дні минали весело й безтурботно», – таким пригадує захисника у юні роки подруга дитинства Юлія Ферт.

Ілля Добринюк народився 1 серпня 1993 року в нашому райцентрі. Навчався в місцевій гімназії № 2. Згодом вступив до Камінь-Каширського ВПУ на столяра, здобував також спеціальність «Будівництво та експлуатація будівельних споруд» у професійно-технічному навчальному закладі. У 2015 році відслужив «строчку» на Полтавщині. Деякий час працював на меблевому підприємстві у нашому місті. Вдома також підмайстровував: то стільця зіб’є докупи, то щось підлатає.

А у березні 2022-го добровольцем вступив до 6-го Волинського прикордонного загону. Бойове псевдо у камінь-каширця – «Аліса», у честь сестри по батьковій лінії, з якою він тісно почав спілкуватися й дуже поважав. Навіть на руці мав викарбуване латиною татуювання її імені.

Спочатку охороняв українсько-польську ділянку кордону, а після створення бойового підрозділу увійшов до його складу. Боєць пройшов навчання у Великобританії, став оператором безпілотних систем. Ця справа давалася йому дуже легко, він був одним із кращих пілотів дронів у підрозділі. Разом з побратимами протягом двох ротацій виконував завдання з відсічі збройної агресії на східному фронті нашої держави. Брав участь, зокрема, у боях за Мар’їнку та Авдіївку. Обороняв також північні рубежі України.

Якось один із побратимів показав Іллі світлину своєї доньки. Симпатична усміхнена дівчина одразу привернула увагу молодого камінь-каширця. Згодом між ними зав’язалося спілкування, яке з кожним днем ставало дедалі ближчим.

Так у життя Іллі увійшла Іванка із Торчина. А вже трохи більше ніж через пів року закохані стали на рушничок щастя. У грудні 2023-го Іванна вийшла заміж, а 11 лютого 2024 року – вже овдовіла. На жаль, 11 лютого 2024 року під час оборони міста Авдіївка прикордонник із позивним «Аліса» загинув. Та два роки все ще жив у надіях коханої, бабусі та донечки від першого шлюбу.

Тіло полеглого повернули під час однієї з репатріацій, і нещодавно експертиза ДНК підтвердила, що воно належить Іллі Добринюку.

Із перших наших розмов нас об’єднувала не лише тема війни. Ми обоє любили читати. У нас сформувалась ціла сімейна бібліотека. Ці два роки невідомості, відколи Ілля зник, книги допомагали мені вірити у щасливий фінал. На жаль, дива не сталося. Так мало часу відвів для нас Бог, – ділиться своїм горем дружина Іванна Добринюк. – Більше за книги він любив лише своїх рідних. Ще стільки не встиг сказати і зробити для бабусі Марії… Уже не побачить, як дорослішає донька Юлія, яка так схожа на нього і якою він так тішився. Ще стільки непрочитаних разом із ним книг і не здійснених мрій, які відкладали на потім… Тепер він сам став історією. Колись читатимуть уже про нього…

Іванна ГАЙДУЧИК.

• Вважав себе щасливчиком після Курської операції: спогади рідних про воїна Петра Виндюка з Волині
• «Про те, що сам пішов по повістку, дізналася після загибелі». Спогади про полеглого воїна з Волині
• Серце 31-річного Героя зупинилося на Волині під час короткої відпустки : історія Андрія Горайчука, відзначеного «Хрестом Хоробрих»

Волинські