Не речі, а молитва: як вшанувати пам'ять померлих без забобонів

13 червня 2026 р. 12:04

13 червня 2026 р. 12:04

Після смерті близької людини багато родин роками зберігають її одяг, книги, фотографії та особисті речі. Для когось це спосіб зберегти пам'ять, для когось — можливість відчути присутність рідної людини поруч . Водночас часто виникає питання: чи не заважає така прив'язаність пережити втрату та повернутися до звичного життя?

Як не перетворити пам'ять про близьку людину на болісну прив'язаність та що справді допомагає пережити втрату , пояснив отець Андрій Гайдай , клірик храму Святої Катерини жіночого монастиря Василія Великого, в розмові з журналістами ВСН .

За словами священника, після втрати близької людини бажання зберегти її речі є природним. Особливо це стосується батьків, дітей, подружжя або найближчих родичів.

«Якщо людина хоче залишити батьків годинник, мамині сережки, фотографії чи інші пам'ятні речі, у цьому немає нічого поганого».

Такі речі часто нагадують про спільно прожиті роки, важливі моменти та допомагають зберігати пам'ять про рідну людину.

У народі існує чимало переконань про те, що після смерті людини її речі потрібно обов'язково роздати або викинути. Священник наголошує: церковних вимог щодо цього немає.

«Церква не забороняє зберігати речі померлого. Людина сама вирішує, що для неї важливо залишити на пам'ять».

Це можуть бути фотографії, листи, книги, прикраси, предмети побуту або інші речі, які мають особливе значення для родини. Водночас священник застерігає від іншої крайності — коли життя людини починає обертатися лише навколо втрати.

«Не потрібно робити культ із речей. Пам'ять про людину має жити не лише в предметах, які вона залишила після себе».

За його словами, іноді люди роками не можуть змиритися зі смертю близького, залишаючи кімнату недоторканою або постійно повертаючись до болючих спогадів.

Особливо важко втрату переживають батьки, які поховали своїх дітей.

«Є люди, які навіть через десятки років продовжують переживати біль так, ніби це сталося вчора. Такі рани залишаються на все життя».

За словами священника, одним із найважливіших способів пережити смерть близької людини є молитва. Особливе значення у православній традиції має читання Псалтиря.

«Псалми допомагають людині пережити біль втрати. У них є і скорбота, і надія, і звернення до Бога. Це підтримує людину в найважчі моменти».

Також важливо не залишатися наодинці зі своїм горем, підтримувати зв'язок із родиною, друзями та церковною громадою. Священник наголошує, що найкращим виявом любові до людини після її смерті залишається молитва.

«Для померлого важливі не речі, які залишилися після нього, а молитва та добрі справи, які роблять у його пам'ять».

Саме тому церква закликає не лише згадувати померлих у річниці чи поминальні дні, а й регулярно молитися за них. Окрім молитви, священник радить робити добрі справи в пам'ять про близьку людину. Це може бути допомога нужденним, підтримка військових, благодійність або будь-яка інша справа, яка приносить користь людям.

«Якщо ми змінюємо своє життя на краще, робимо добро і живемо по совісті, то це теж є вшануванням пам'яті наших рідних».

На думку священника, зберігати речі померлого можна, якщо вони допомагають зберегти теплі спогади про нього. Однак важливо пам'ятати, що жоден предмет не здатен замінити саму людину.

«Пам'ять живе не в одязі чи речах. Вона живе в серці, у спогадах, у молитві та любові, яку ми продовжуємо нести після відходу близької людини».

Втрата завжди залишається болючою. Але, за словами священника, прийняття цієї втрати та молитва допомагають людині не залишатися в минулому, а продовжувати жити далі, зберігаючи світлу пам'ять про тих, кого вже немає поруч.

• «Автобус є, але водія немає»: на Волині обговорили проблеми перевезень, кадрів і доріг
• Склеп Максимових у Чернчицях під Луцьком : історія поховання 1842 року та місцеві перекази
• У Луцьку зросла кількість звернень на «15-80»: що найбільше турбувало мешканців у травні

Волинські