«Енергія – це найважливіше». Історія тренерки Анни Хільченко, яка вчить жити активно

23 червня 2026 р. 12:33

23 червня 2026 р. 12:33

«Людині дали життя, і його треба прожити на максимум», – каже Анна Хільченко. Під час розмови вона часто повертається до теми енергії. Не до успіху, не до кар’єри і навіть не до спорту. Саме до енергії – тієї внутрішньої сили, яка дозволяє прокидатися з бажанням діяти, розвиватися, цікавитися життям і не втрачати смак до нього з роками. Тренерка, яка нещодавно переїхала до Володимира із Запоріжжя і відкрила у нашому місті студію «FIT STRETCH», переконана: якість життя значною мірою залежить від наших щоденних рішень і переконань.

Анна виросла у багатодітній  родині.

– Нас ніхто особливо не жалів. Але я вдячна за це. Бо саме так вчишся бути самостійним, брати відповідальність за себе і шукати вихід із будь-якої ситуації.

Проте сформована з дитинства самостійність не одразу привела її до стабільності – попереду був тривалий період професійних пошуків і спроб у різних напрямках:  «Я працювала бухгалтеркою, вихователькою, мала власну студію перманентного макіяжу. Постійно щось пробувала. Зараз розумію: найгірше – боятися помилитися. Якщо людина шукає себе, вона повинна пробувати. Іншого способу немає».

Свого часу Анна вклала значні кошти у розвиток власної справи в б’юті-сфері, пройшла дорогі навчання, закупила обладнання, але вже через кілька місяців зрозуміла, що ця робота їй не підходить.

– Мені не подобалося сидіти на одному місці. Не подобалося те, як почувається моє тіло. І я закрила справу. Не шкодувала ні про витрачені гроші, ні про час. Я отримала головне – розуміння, що це не моє, – розповідає про це рішення.

Нині вона переконана: багато людей роками залишаються у неулюбленій професії лише через страх змін: «Ми часто вибираємо те, що престижно або приносить гроші, але не слухаємо себе. А потім дивуємося, чому немає радості від життя».

Криза, яка змінила все

Спорт увійшов у життя Анни досить пізно – після тридцяти років.

– У мене була велика внутрішня криза. Другий декрет, двоє дітей, побут.  Я розчинилася в турботі про всіх навколо. Усім допомагаєш, а тебе самої ніби немає, – так згадує той період.  До емоційного виснаження додалися проблеми зі здоров’ям: болі в колінах, спині, втрата фізичної форми.

Так сталося, що біль і привів у спорт. Не мотиваційні ролики, не бажання схуднути. Саме біль.  Однак саме спорт став тією точкою, з якої почалися зміни. Відбулося ніби нове народження. Тепер Анна каже, що в  неї є життя до спорту і з ним. Змінилося не лише тіло. З’явилася впевненість у собі, більше енергії, бажання розвиватися та рухатися вперед.  Вона почала подобатися собі. І коли ти починаєш так себе сприймати, світ також починає ставитися до тебе по-іншому.

Тепер вона переконана: фізична активність потрібна не лише для зовнішності.

– Я дивлюся на людей старшого віку, які зберегли рухливість, цікавість до життя, ясний погляд, і вони мене надихають. Хочеться, щоб у шістдесят, сімдесят чи вісімдесят років людина могла жити повноцінно, а не існувати між лікарями та таблетками, – вважає Анна. – Після тренування вирівнюється емоційний стан. Якщо до нього ти була втомлена або роздратована, після стаєш зовсім іншою людиною. Це працює краще за багато речей.

Почати з нуля

Черговим випробуванням стала війна. Через постійні обстріли родина вирішила залишити Запоріжжя. Так Анна опинилася у Володимирі.

– Якби не війна, я б ніколи не переїхала. У мене там була справа, клієнти, друзі. Тут я починала все з нуля, – вона згадує, що тоді не знала у місті практично нікого. Було страшно. Страшно вкладати власні заощадження в нову справу. Страшно починати все заново після сорока років, а ще коли тобі кажуть:  «Це маленьке місто», «Тут не буде попиту», «Володимир не спортивний» .

Але Анна  чомусь вірила, що все вдасться. Саме в таких кризових ситуаціях проявляється характер. Коли тобі добре – ти не знаєш, на що здатна. А коли життя обнуляється, тоді бачиш свою справжню силу.

Спочатку вона навіть не планувала відкривати власний зал. Проте випадково побачила приміщення, яке нагадало їй звичний такий простір у Запоріжжі.

– Я зайшла туди і зрозуміла: все, вже не відступлю, – вона усміхається, згадуючи перший день роботи.

На відкриття прийшли близько сорока жінок.  І всі купили абонементи. Для тренерки це стало показником, що  вона  на правильному шляху.

Говорячи про результати своїх клієнток, вона згадує не лише історії значного схуднення.

Найбільше її вражають інші зміни

– Були дівчата, які займалися спортом роками, але не могли отримати той результат, якого хотіли. А потім достатньо було трохи змінити підхід, і тіло починало реагувати зовсім по-іншому, розкриває  свої перші успіхи моя співрозмовниця.

Важливу роль, переконана тренерка, відіграє і харчування. Бо коли людина змінює раціон, особливо кількість вуглеводів, це дуже відчутно впливає і на самопочуття, і на фігуру. При цьому тренерка не підтримує популярний підхід, коли жінок орієнтують виключно на великі ваги та силові навантаження.

– Мені подобається, коли жінка залишається жіночною. Тому під час занять поєдную силові вправи зі стрейчингом, роботою над поставою, гнучкістю та мобільністю. М’язи мають бути сильними, але тіло повинно залишатися пластичним. – вважає Анна.

Сама ж  вона багато уваги приділяє внутрішньому стану. Якщо відчуває втому чи роздратування, знає, як допомогти собі відновитися: іноді треба просто виспатися, іноді піти в парк, іноді побути наодинці із собою. Вона навчилася помічати такі моменти і повертати себе в ресурсний стан.

Під кінець розмови стає зрозуміло: для Анни спорт ніколи не був лише про фігуру. Він про можливість довше залишатися активною, здоровою і зацікавленою життям. Про те, щоб у п’ятдесят, шістдесят чи сімдесят років мати сили подорожувати, займатися улюбленими справами, гуляти, радіти кожному дню і не втрачати смак до життя.

– Енергія – це найважливіше, – каже вона. – Треба робити все, щоб вона була.

Можливо, саме тому після розмови з Анною Хільченко найбільше запам’ятовуються не цифри, не спортивні результати і навіть не історія переїзду. Найбільше запам’ятовується її щира віра в те, що людина здатна на значно більше, ніж сама про себе думає.

Анастасія ЧЕРЕНЮК

Волинські