вологість:
тиск:
вітер:
Понад 20 місяців вважався зниклим безвісти: на Волині попрощались із захисником Олександром Шевченком
24 червня 2026 р. 15:06
24 червня 2026 р. 15:06
На Волині в останню земну дорогу провелизахисника України Олександра Руслановича Шевченк а — воїна, для якого Ковель став справжнім, омріяним домом, якого він не мав із дитинства.
Про життєвий шлях Героя під час громадянської панахиди розповів перший заступник міського голови Тарас Яковлев, повідомляють у Ковельській міській раді.
Олександр Шевченко народився 22 вересня 1990 року в місті Єнакієве на Донеччині у багатодітній сім’ї. Коли хлопчику було лише п’ять років, він втратив батьків і потрапив до сиротинця. Там закінчив школу, а згодом — професійно-технічне училище, де здобув фах для роботи у вугільній промисловості Донбасу. Та після практики на шахті зрозумів, що хоче змінити своє життя.
У пошуках нового шляху Олександр вирушив до столиці, де працював вантажником в одному з монастирів на Київщині. Саме там у 2013 році він зустрів Вікторію — ковельчанку, яка приїхала працювати та мріяла стати кондитером. Через рік пара одружилась.
Разом вони багато подорожували країнами Європи, пізнавали світ і мріяли про майбутнє. Та найбільше хотіли мати власний дім. У 2021 році Олександр і Вікторія повернулися в Україну та оселилися у Ковелі.
У 2022 році в родині народився син Миколка — ім’я якому обрав сам тато. Поява дитини стала одним із найщасливіших моментів у житті Олександра. Він, який виріс без батьківського тепла, понад усе цінував свою сім’ю і мріяв створити для неї затишок та любов, яких так не вистачало йому в дитинстві.
Олександр був турботливим чоловіком, люблячим батьком і надійною опорою для рідних. Допомагав у всьому, завжди доводив розпочату справу до кінця. Після роботи поспішав додому, щоб провести більше часу з родиною. Разом із дружиною вони почали облаштовувати власний дім, будували плани на майбутнє.
Але війна змінила їхні мрії. Олександр став на захист України та своїх близьких. 19 липня 2024 року його мобілізували. Після проходження військової підготовки він потрапив до 79-ї окремої десантно-штурмової бригади та вирушив на один із найскладніших напрямків — на Донеччину, землю, де народився.
2 вересня 2024 року Олександр востаннє спілкувався з дружиною телефоном. Він повідомив, що вирушає на своє перше бойове завдання. На жаль, воно стало останнім.
Із 9 вересня 2024 року Олександр не виходив на зв’язок. Понад 20 місяців рідні жили надією та вірою, що він повернеться. Та експертиза ДНК підтвердила його загибель.
Життя навідника 3-го штурмового відділення 1-го десантно-штурмового батальйону військової частини А0224, солдата Шевченка Олександра Руслановича обірвалося 9 вересня 2024 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Костянтинівка Покровського району Донецької області.
Поховали воїна на Алеї Героїв міського кладовища.
Редакція ВСН висловлює щирі співчуття родині воїна. Світла пам'ять Герою!
Джерело: vsn.in.ua
Новини рубріки
Луцьк попрощався з Героєм Андрієм Максимчуком
24 червня 2026 р. 16:32
На Волині викрили схему пільгового розмитнення авто на понад 800 млн грн
24 червня 2026 р. 16:30
Що відбувається із закупівлею нових тролейбусів для Луцька за 7,6 млн євро
24 червня 2026 р. 16:16