Побачення з музикою у Старій Мизі

26 червня 2026 р. 16:23

26 червня 2026 р. 16:23

У день уродин композитора світового масштабу Ігоря Стравінського Устилуг, де знаходиться його будинок-садиба, а нині тут і музей, і музична школа, привітно приймав гостей – шанувальників мистецтва, артистів Волинської філармонії. А чи не найповажнішою постаттю на цьому святі був почесний громадянин Волині, знаний британський кінорежисер, у минулому концертний менеджер Тоні Палмер.

Ця подія була проанонсована як круглий стіл для обміну думками, ідеями з приводу подальшого розвитку і збагачення музею, його осучаснення, популяризації спадщини композитора світового рівня, який належить саме українській культурі. До слова, його батьки родом з України: батько – з Чернігівщини, мама – з Одещини. І хоч народився Ігор Стравінський у теперішньому Ломоносові неподалік Петербурга, певний період жив і творив у Росії, він любив Україну.

А волинський край був йому особливо дорогим. З 1907-го і до 1914 року композитор частину кожного літа проводив у цьому райському куточку, що особливо надихав у творчості. Дійсно, ця мальовнича місцина випромінює особливу ауру тепла, добра і світла. А пташине різноголосся викликає позитивні емоції, розвіює негатив. Так було і в ті далекі часи, так є і тепер. Доля закидала Стравінського у різні куточки світу – Францію, Швейцарію, Австрію, та пам’ять зберегла милий серцю заповітний куточок Волині – Стару Мизу.

Відродження будинку-садиби розпочалося у 80-х роках минулого століття, а до того він був у непривабливому стані, як і багато культурних пам’яток за радянської влади. Значний внесок у реставрацію будинку Стравінського, популяризацію його творчості та зв’язків з Україною зробив вже згаданий Тоні Палмер, який і досі переймається збереженням пам’яті про видатного композитора.

Як зазначив Тоні під час цьогорічного візиту до Устилуга, 65 мільйонів британців підтримують Україну у війні зі злочинним російським агресором.

У 2008 році почався процес реставрації будинку Стравінського як об’єкта культурної спадщини світового значення. Участь Тоні Палмера у проєкті була чи не найвирішальнішою. У 80-ті роки ХХ століття цей кінорежисер зняв фільм про геніального композитора, що став подією у музичному мистецтві світу. Цікавою була й ідея поєднання у меморіальному будинку музею і школи мистецтв, які відкрито 2013 року.

Наш британський друг, спілкуватися з яким допомогла перекладачка, розповів, що в Англії видана книга спогадів і мемуарів про Ігоря Стравінського – це окремий великий розділ, до створення якого долучився і Тоні. Кінорежисер також пригадав, як організовував зустріч композитора із всесвітньою знаменитістю Джоном Ленноном.

Крім обміну думками та ідеями про подальший розвиток «Старої Мизи» передбачалася концертна програма, ведучим якої був Василь Ворон, який теж дотичний до всіх пам’ятних заходів, пов’язаних із ім’ям Ігоря Стравінського. Розпочалася вона сольним блоком від солістки обласної філармонії Юлії Єфімчук, голосом якої неможливо не захоплюватися.

Віртуозна піаністка Вікторія Ковальчук приїхала на урочистості до Устилуга зі своїми ученицями – студентками Волинського фахового коледжу культури і мистецтв, що носить ім’я Ігоря Стравінського. Три фортепіанні дуети – студентки Вікторія Байріт та Анастасія Лазурка разом із викладачкою виконали композиції так, що просто захоплювало подих. Заслужені овації та вигуки «Браво!» лунали у камерному, затишному концертному залі, який так зі смаком оздоблено.

А ще для всіх охочих було проведено пізнавальну екскурсію кімнатами будинку, де так плідно працював легендарний класик-композитор, автор «Весни священної».

Оглядаючи експозицію. слухаючи розповідь екскурсоводки, ловила себе на думці про величезну працю людей, які подбали, щоб зберегти та зібрати такі безцінні речі, передати нащадкам пам’ять про людей, чий непересічний талант уславлений у світовому просторі. Почуті музика і пісні ще довго бринітимуть у душі. Запланувала собі повернутися ще раз у цей благодатний куточок. Раджу й усім іншим знаходити таку можливість – відриватися від буденної метушні та вирушати у такі недалекі, але цікаві мандрівки.

Оксана ШЕСТАЛЮК

Волинські