26-річний слідчий з Волині розповів про економічні злочини, фронт і головні уроки війни

01 липня 2026 р. 21:53

01 липня 2026 р. 21:53

26-річний слідчий з Волині Назар Півень розповів про розслідування складних економічних злочинів, службу на Донеччині та головні життєві уроки, які він виніс із роботи та війни.

Шлях Назара Півня в поліції розпочався з навчання у Львівському державному університеті внутрішніх справ. Кілька місяців роботи слідчим у Львові, магістратура в Одесі – і врешті Луцьк, куди він переїхав слідом за коханою і де живе та служить дотепер.

Сьогодні 26-річний Назар розслідує злочини у сфері економіки: шукає схеми там, де немає розбійників і здебільшого й заявників – лише підроблені документи й люди, які добре знають закон і намагаються його обійти.

А ще зовсім донедавна замість кабінету в нього були позиції на Донеччині, бронежилет вагою 23 кілограми та пів літра води, яку ділили на всіх побратимів.

Слідство й фронт – два досвіди Назара, що загартували його терпіння та навчили цінувати прості речі. Напередодні Дня слідства Назар розповів, чому свого часу обрав професію слідчого, яку справу запам’ятав найбільше і що війна спонукала переосмислиnи у житті.

Розмову з Назаром ми починаємо з його слів – він просив передати щиру подяку хлопцям зі стрілецького батальйону поліції Волині, які зараз мужньо стоять на захисті України, та всім Силам Оборони, також згадував полеглих побратимів.

– Назаре, чому саме слідство обрав?

– Слідство – це база правоохоронної роботи. Саме тут встановлюють обставини вчинення злочину, збирають докази й закладають основу для рішення суду: чим якісніше зроблено цю роботу, тим більш аргументованою буде позиція сторони обвинувачення, та особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, відповість за скоєне. Тут важливий професіоналізм, знання та навички слідчого, щоб розібратися в ситуації і встановити істину. Мені подобається щоразу проходити цей шлях і бачити результат своєї роботи.

– У чому специфіка злочинів, які ти розслідуєш?

– Я працюю зі злочинами у сфері господарської та службової діяльності. Якщо простими словами – тут немає розбійників, хуліганів чи насильників. У більшості випадків люди, які вчиняють такі злочини, обізнані в законодавстві. Багато з них мають юридичну освіту, розуміють, що роблять, і намагаються приховати або легалізувати свою незаконну діяльність. Саме в цьому головна складність розслідування. Ще одна особливість таких справ – часто немає заявників. Слідчі, прокурори самостійно виявляють правопорушення, наприклад, аналізуючи публічні закупівлі в Prozorro, фінансово-господарську діяльність установ чи в інший спосіб. Тобто здебільшого робота починається не зі звернення людини, а з виявлення ознак злочину.

– Розкажи про одну з найцікавіших справ, яку доводилося розслідувати.

– Напевно, це була справа за статтею 332 Кримінального кодексу України – незаконне переправлення осіб через державний кордон.

Група осіб із Сумської, Житомирської та Волинської областей виготовляла підроблені документи, які давали змогу чоловікам незаконно перетинати кордон. Ця справа запам’яталася насамперед масштабом: проведено великий комплекс слідчих дій, вилучено чимало речових доказів і задокументувано діяльність усієї схеми. Порушників виявили на ранньому етапі, тож багато «замовників» так і не встигли отримати підроблені документи і використати їх «за призначенням».

– Час не стоїть на місці, злочини постійно змінюються, з’являються нові схеми. Що потрібно слідчому, щоб якісно їх розслідувати?

– У слідчого майже не буває двох однакових справ. Постійно доводиться вивчати щось нове: вдосконалюється законодавство, з’являються нові норми, судова практика. Змінюється закон – маєш його вивчити, розібратися й зрозуміти, як застосовувати на практиці. У сфері економічних злочинів важливо орієнтуватися не лише в законах, а й в підзаконних актах, постановах Кабміну, рішеннях Верховного Суду. Наприклад, якщо вперше працюєш із будь-якою з категорій справою, доводиться спілкуватися з фахівцями, які займаються у такій сфері понад 10 років. Щоб бути з ними на одному рівні, ставити правильні запитання й розуміти, про що йдеться, потрібно самому добре підготуватися. Без постійного навчання й самоосвіти тут ніяк.

– А якщо говорити про риси характеру – яким має бути хороший слідчий?

– Насамперед, треба мати багато терпіння. Не завжди все очевидно, іноді доводиться складати всі деталі докупи, щоб дійти до істини. Не менш важливо вміти знаходити спільну мову з людьми. Слідчий має бути ще й трохи психологом – розуміти співрозмовника, відчувати його і вибудувати розмову так, щоб людина відкрилася.

Донедавна Назар ніс службу у стрілецькому батальйоні поліції Волині – виконував бойові завдання на Сході України, де отримав поранення.

– Що найбільше запам’яталося за час служби на Сході?

– Я працював на Донеччині оператором БПЛА: спочатку літав на «мавіках», згодом пройшов навчання й працював на «бомбері» R18 (дрон-бомбардувальник – авт.). Безпосередньо на лінії бойового зіткнення ти ніколи не знаєш, що буде за хвилину. Приліт може статися будь-коли, навіть коли просто йдеш. Спочатку на позиції ще можна було доїхати автомобілем, але згодом через постійну загрозу доводилося йти пішки – по 6-10 кілометрів. Сам бронежилет важив близько 23 кілограмів, плюс рюкзак із найнеобхіднішим. Решту вже чекали, що доставлять «важким дроном». Пам’ятаю свій перший вихід. Тоді мені не було страшно, бо я просто не знав, чого очікувати. А вже потім, коли прийшло усвідомлення, з’явилося зовсім інше відчуття – не страх, швидше підвищена концентрація й відповідальність не лише за себе, а й за побратимів.

– Які життєві цінності для себе переосмислив після служби?

– Коли повертаєшся до цивільного життя, починаєш дивитися на багато речей зовсім інакше. Найбільша цінність для мене зараз – це сім’я. Хочеться більше часу проводити з рідними й близькими. Наразі час я роблю все можливе, щоб якісно виконувати свою роботу, але тепер уже намагаюся не красти часу в сім’ї заради неї. І ще змінюється ставлення до повсякденних проблем. Коли виникають складні моменти, згадуєш, як було там, – і вони ніби множаться на нуль. Розумієш: у тебе є вода, їжа, поруч рідні – і це вже дуже багато. На позиції ти взагалі не думаєш про проблеми чи робочі питання, там найбільше чекаєш, коли доставлять хоча б пляшку води, щоб поділити її між побратимами.

– Що сталося в той день, коли тебе поранило?

– До нас прилетів ворожий FPV-дрон – якраз коли ми розвантажували БК з бронемашини. Одна мить… але живі, все добре, відновлюємося і працюємо далі.

– Назаре, ми спілкуємося з тобою напередодні Дня слідства. Що хочеш побажати колегам?

– Дві речі: розвиватися і завжди керуватися законом. Завжди.

Марина Балдич

• Військові 14 ОМБр показали роботу наземних дронів у бойових умовах
• Від електромонтера до командира аеророзвідки: історія прикордонника з Волині
• Повернувся з Польщі, щоб воювати: історія волинянина, який став незамінним на фронті

Волинські