«У них – душа наших предків»: волинянка зберігає унікальні сорочки віком понад 100 років - Волинські

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

«У них – душа наших предків»: волинянка зберігає унікальні сорочки віком понад 100 років

05 липня 2026 р. 09:08

05 липня 2026 р. 09:08

Волинянка Валентина Левкович зберігає родинну реліквію – вишиті лляні сорочки, створені її бабусею понад століття тому. Старовинні вироби не лише пережили покоління, а й стали символом пам'яті, майстерності та традицій української вишивки.

Про це розповідає видання «Нове життя» – новини Любешівщини .

У родині Валентини Левкович ці сорочки займають особливе місце. Для жінки це не просто старовинний одяг, а жива пам'ять про бабусю, яка своїми натрудженими руками все життя уквітчувала полотно, створюючи унікальні сорочки, фартухи, рушники, простирадла та наволочки.

Валентина Олексіївна вишиває все своє життя. Каже, що любов до голки й нитки в їхній родині передавалася від жінки до жінки. Багато вишивала, переважно на лляній тканині, її бабуся Ганна Юхимівна Баран . Особливою родинною цінністю нині є вишиті нею лляні сорочки, яким уже понад століття. Тепер це справжня сімейна реліквія, яку жінка дбайливо береже для наступних поколінь.

«А які гарні рушники створювала бабуся! Кількаметрові, лляні, прикрашені квітами та мережкою. Яка ж це була клопітка й акуратна робота! Вона не лише вишивала, а й шила», – розповідає пані Валентина.

У майстрині є і сучасні вишивки, і старовинні. Фото “Нове життя”

Раніше ці сорочки неодноразово брали на різні культурні заходи та фестивалі, аби показати людям неповторну поліську автентичну вишивку. Побували вони й на «Фольк-music». І не дивно, адже кожен орнамент тут ніби розповідає про давні традиції, терпіння та любов до своєї справи.

Сама ж Валентина Левкович пригадує, що вишивати навчилася ще школяркою. І з кожним роком створювала дедалі більше робіт. Коли виходила заміж, то самотужки вишила всі весільні рушники: і до церкви, і під ноги молодим, і для сватів.

«У них – душа наших предків»: волинянка зберігає унікальні сорочки віком понад 100 років

Доньки вишивальниці у старовинному вбранні зробили нещодавно фотосесію. Фото з архіву Левковичів

Досі в її домі зберігається чимало власноруч вишитих робіт. Вишиває жінка переважно хрестиком, дрібною технікою «один на один», а також бісером. Найбільше любила братися за улюблену справу взимку. Довгими вечорами сідала з голкою та нитками до роботи. Жартуючи каже, що бувало, й серед ночі прокидалася, аби знову вишивати.

Любов до цього ремесла перейняла і старша донька. Молодша ж, усміхається наша землячка, такого захоплення вишивкою не має. Та обидві доньки цінують родинні реліквії – старовинні сорочки, у яких навіть влаштовували фотосесію. Бо у таких речах живе не просто краса. У них – історія роду, жіноча клопітка праця та душа.