вологість:
тиск:
вітер:
На фронті втратив руку, але залишився в строю: історія волинського прикордонника
08 липня 2026 р. 09:42
08 липня 2026 р. 09:42
24-річний Андрій Андрійченко народився в Конотопському районі Сумської області. У 2021 році його призвали на строкову службу до лав Державної прикордонної служби України. Після кількамісячного навчання в Кінологічному навчальному центрі він розпочав службу з охорони державного кордону на Волині, на стику трьох держав. Саме там зустрів початок повномасштабної війни, де разом із побратимами активно готувався до відсічі можливого наступу з білорусі. Згодом став оператором мобільного тепловізійного комплексу Torsus на одній із прикордонних застав на білоруській ділянці кордону.
Про це повідомляють у 6 прикордонному Волинському загоні, - інформує ВолиньUA .
Там Андрій служив до серпня 2023 року. Однак, за словами прикордонника, зрозумівши, що наступу на Волині з боку рб не буде, він прагнув перевестися до Східного регіонального управління, щоб бути корисним безпосередньо на лінії бойового зіткнення. Після кількох рапортів воїн із позивним «Слобода» (на честь рідного села) таки вирушив до 11-го прикордонного загону.
У складі цього бойового підрозділу він спочатку давав відсіч окупантам на рідній Сумщині, а згодом вирушив на Бахмутський напрямок на Донеччині, де точилися кровопролитні бої. Саме там, поблизу населеного пункту Іванівське, сержант отримав важке поранення, унаслідок якого втратив праву руку.
Виявилося, що Андрій правою рукою наступив на міну «лєпєсток» і внаслідок вибуху отримав тяжкі осколкові поранення, через які лікарям згодом довелося ампутувати кінцівку. Воїн із вдячністю згадує побратима з позивним «Менеджер», який наклав йому турнікети, зафіксував пошкоджену руку скотчем та вивів його з поля бою.
Далі на бійця чекали евакуація до стабілізаційного пункту, тривале лікування в Дніпрі та Львові, а потім – реабілітація у відомчому санаторії і Латвії. Після втрати руки Андрій не занепав духом. Навпаки, за його словами, перебуваючи в шпиталі, він ще й підбадьорював рідних, які переживали за його здоров'я.
За два з половиною роки після поранення чоловік встиг одружитися з Діаною, дівчиною з прикордонного села Гута, та стати батьком. Нині подружжя виховує семимісячну доньку Єву.
Попри те, що ВЛК визнала військовослужбовця непридатним до військової служби, він продовжує служити, хоча міг би звільнитися, адже має другу групу інвалідності.
Після служби чоловік займається будівництвом і ремонтом будинку, ріже та рубає дрова, а також навчився возити їх тачкою.
За словами «Слободи», нещодавно він відзначив п'ять років служби «у пікселі» й ні про що не шкодує, адже це був його свідомий вибір, за який йому ні перед ким не соромно. Жаль у бійця викликає лиш те, що не зміг довше залишатися на фронті й допомагати побратимам нищити ворога.
Джерело: volynua.com
Новини рубріки
На Волині за понад 200 тисяч гривень продають пару тварин, чия вовна цінується вище за овечу
08 липня 2026 р. 10:12
На Волині 2 кілометри дороги між селами оцінили у 26 мільйонів
08 липня 2026 р. 10:12
У Ковелі відбудеться спортивний захід «Тризна Героїв» з вшанування пам’яті полеглих воїнів
08 липня 2026 р. 10:10