Порш шукає вибухівку, а Тарас довіряє його нюху: історія 26-річного волинського кінолога та його службового собаки

08 липня 2026 р. 11:11

08 липня 2026 р. 11:11

В міжнародному автомобільному пункті пропуску «Ягодин» на українсько-польському кордоні 26-річний кінолог Тарас Стецюк разом зі своїм чотирилапим напарником Поршем перевіряє транспортні засоби та вантажі на наявність вибухонебезпечних речовин. За чотири роки спільної служби цей тандем здійснив тисячі перевірок, а до роботи на кордоні вони пройшли бойовий шлях на сході України.

До лав Державної прикордонної служби Тарас вступив у 2018 році. Спочатку проходив службу на Волині, а згодом перевівся до 1-го прикордонного загону, де з 2019 по 2022 рік виконував завдання на сході України. Про це повідомляє Західне регіональне управління Держприкордонслужби України – Західний кордон на своїй сторінці у Фейсбуці.

Служба для Тараса – це продовження родинної традиції. Його батько також є прикордонником-кінологом і нині дає відсіч російським окупантам у лавах 11-го прикордонного загону. Мати свого часу служила кухарем на прикордонній заставі. З прикордонною службою пов'язана і дружина Тараса – вона медик у 1-му прикордонному загоні. Саме на ділянці відповідальності цього підрозділу сім’ю застало повномасштабне вторгнення у лютому 2022 року.

Там поруч із ним служив і Порш. Чотирилапий напарник спеціалізувався на пошуку вибухових речовин у контрольних пунктах в'їзду-виїзду на лінії розмежування. Після наступу окупантів кінолог із собакою пройшли бойовий шлях, відступаючи з боями від Волновахи до Курахового. Пам'ять про ті дні Тарас береже й досі – серед найдорожчих речей у нього залишається український прапор, який він забрав зі школи у Волновасі, де разом із побратимами тримав оборону.

Одним із найтепліших спогадів того періоду для прикордонника стала несподівана зустріч із батьком на Донеччині. До цього вони неодноразово прощалися телефоном, не знаючи, чи матимуть ще можливість побачитися.

На той момент дружина перебувала на другому місяці вагітності. Їй довелося евакуюватися разом із Поршем, поки Тарас залишався виконувати бойові завдання. Сьогодні подружжя проживає на Волині та виховує трирічного сина.

Порш – уже другий службовий пес у кар'єрі Тараса. Першим був кокер-спанієль Зевс. Саме його молодий прикордонник обрав через грайливий характер і допитливість. Разом із Зевсом у Кінологічному навчальному центрі він зробив свої перші кроки в професії, пізнаючи тонкощі роботи зі службовими собаками та традиції кінологічної служби. Як і Порш, Зевс був натренований на пошук вибухових речовин.

Окрім двох службових собак, у родині є ще й домашня улюблениця – хаскі Лакоста, яка також переїхала разом із сім'єю з-під Волновахи на Волинь.

За словами Тараса, секрет успішної роботи службового собаки – не лише у дресируванні, а насамперед у взаємній довірі.

Порш не має улюбленої іграшки чи особливого предмета – для нього найцінніше все, що опиняється в руках господаря. Він любить будь-які смаколики, але лише тоді, коли отримує їх із рук свого напарника. Найбільше ж собака потребує уваги, ласки та спільної роботи.Сам Тарас найбільше цінує у Порші його невтомність, активність і жагу до пошуку. Каже, пес завжди прагне знайти щось приховане й не заспокоїться, доки не виконає завдання.

На думку прикордонника, хороший кінолог передусім має бути психологом. Він повинен розуміти характер і психотип своєї собаки, зробити так, щоб служба для неї залишалася цікавою, наче захоплива гра. І найголовніше – щиро любити собак.

• Втратив руку під Бахмутом, але службу не залишив : історія прикордонника з Волині
• Пройшов пекло Бахмута, а тепер служить із незвичайною напарницею : історія прикордонника з Волині та вівчарки Ірми

Волинські