Розкривав резонансні злочини, а нині нищить ворога: історія бійця «Сніжка» зі Сталевої сотки

08 липня 2026 р. 21:29

08 липня 2026 р. 21:29

Механік-водій самохідного артилерійського дивізіону 100 окремої механізованої бригади Сергій Ямковий на псевдо «Сніжок» пройшов шлях від служби в міліції та бізнесу до фронту. Після втрати батьків він добровільно вступив до ЗСУ, а нині захищає Україну в лавах «Сталевої Сотки» та має особистий рекорд – 170 пострілів із САУ «Богдана» за добу.

Про воїна «Сталевої сотки» розповіли на фейсбук-сторінці бригади.

Історію появи свого позивного пан Сергій розповідає з усмішкою: «Це я зараз коротко стрижуся. Коли прийшов до війська, шевелюра була значно більшою. А оскільки була вона вже білою, хтось із хлопців візьми й «ляпни»: «Сніжок!». Так до мене це прізвисько відразу і «приклеїлося»…

Родом Сергій із Андрушівки, що на Житомирщині. У 2001 році закінчив Харківський національний університет внутрішніх справ. До речі, здібний юнак вчився відразу на двох факультетах: на соціально-психологічному за фахом «соціальна робота» (у підсумку – диплом з відзнакою!), а також на юридичному – за спеціальністю «правознавство» (тут обмежився «синім» дипломом, аби відрізнявся від іншого – «червоного»).

Закінчивши профільний виш «старлей» міліції Ямковий ще впродовж трьох років сумлінно відслужив в органах внутрішніх справ, де встиг взяти участь у розкритті кількох дуже резонансних справ того часу (скажімо, одна із них стосувалася викриття у Житомирі банди справжнісіньких людожерів!).

Після служби в міліції пан Сергій дев’ять років працював у Пенсійному фонді України:

«А потім пішов у бізнес! Займався виробами з нержавіючої сталі: перила, поручні тощо. Всю Україну об’їздив – зокрема, багато разів бував на Донеччині», – пригадує колишні часи «Сніжок».

На початку «повномасштабки» головним завданням Сергія Ямкового було врятувати своїх дівчат: дружину Ірину та донечок-двійнят Яну і Діану :

«8 березня 2022 року, коли пі***ські війська вже заходили на Макарів, я посадив свою сім’ю в машину і вивіз до кордону», – розповідає про ті буремні дні наш боєць.

Тоді ж – в березні 2022-го – Сергію з прикордоння довелося чимдуж повертатися додому. Адже за півтора місяця до початку повномасштабного вторгнення чоловік поховав свого тата, Юрія Івановича . На руках лишилася важкохвора мама, Тамара Петрівна , яка потребувала постійного догляду.

Впродовж року майбутній «Сніжок» турботливо доглядав маму…

…Коли ж у лютому 2023-го жінка відійшла в кращі світи, її син добровольцем прийшов до ТЦК і став до лав ЗСУ.

У самохідному артилерійському дивізіоні нашої 100 омбр Сергію доводилося працювати на американській самохідній гаубиці M109A6 «Paladin», а також на вітчизняній САУ 2С22 «Богдана».

Нині серед інших обов’язків «Сніжка» – і бозпосереднє здійснення пострілу. Чоловік голосно подає побратимам команду «Постріл!», після чого майстерно смикає за кількаметровий шнур від «Богдани»…

«Раніше я «завідував» пороховими зарядами. Заряджав і «смикав за шнурок» тоді Льоша-«Халк» – наш хороший побратим, який у грудні одержав важке поранення, – з тінню на чолі згадує гармаш, – Після того обов’язки Олексія перейшли до мене…».

До речі, особистий рекорд «Сніжка» – 170 пострілів з «Богдани» протягом доби!

«Смикнути – то одне. А ось розвантажити ту силу-силенну 155 мм снарядів, потім підняти кожен, зарядити – попітніти таки доводиться! – розповідає досвідчений гармаш, – До того ж, не варто забувати: для усього артилерійського розрахунку кожен постріл – це як для боксера удар по голові середньої потужності під час бою».

Психологічно розвантажитися і хоч трохи відпочити Сергію допомагає читання. До речі, список до прочитання артилеристу «Сталевої Сотки», переважно, радять доньки – затяті книголюбки.

«Я від цього тільки виграю! По-перше, з’являються додаткові теми для розмов і обговорень прочитаного з Яною і Діаною. А по-друге, у моїх дівчат справді хороший смак до вибору книжок! – зізнається боєць 100 омбр, – Скажімо, днями «подужав» цікавезну книгу української письменниці Каті Орловської «Краще не читай» – це роман у стилі горору про сім’ю, яка втратила свій дім.

А ще у «Сніжка» є одна велика і дуже хороша мрія! Чоловік хоче повернутися на рідну Житомирщину з Перемогою, міцно-міцно обійняти дружину та донечок, добре відпочити і знову безтурботно поринути у давнє захоплення – натхненно ремонтувати свої улюблені автівки.

Волинські