Вижив у найгарячіших боях, але смерть наздогнала вдома після боротьби зі страшною недугою: захиснику з Волині навіки 49

14 липня 2026 р. 09:28

14 липня 2026 р. 09:28

Понад три роки молодший сержант Юрій Савчук із села Нуйно Сошичненської громади виконував бойові завдання на найгарячіших напрямках фронту у складі 14-ї окремої механізованої бригади. Служив мінометником та оператором ударних безпілотників. Ворог жодного разу не зміг його уразити. Після звільнення зі служби за станом здоров’я у березні 2026 року Юрій боровся з онкологічною хворобою. 28 червня 2026 року захисник помер. Йому назавжди 49 років.

Історію Героя розповідає газета Полісся .

Юрій народився у селі Нуйно. Коли йому було п’ять років, сім’я переїхала до Новоолексіївки на Херсонщині. Там, у теплому краї Приазов’я, минули його дитинство та юність. Водночас чоловік часто приїздив на поліську батьківщину, де жили бабуся й дідусь, інша рідня та звідки бере початок його родовід.

У 1996 році відслужив строкову службу поблизу Севастополя. Одного разу приїхав у Нуйно на хрестини до друзів. Саме там познайомився з іншими кумами родини, серед яких була й майбутня дружина Оксана. Згодом молоді побралися, а у 2003 році в подружжя народився син Назарій.Юрій багато працював на будівництві, об’їздив майже всю Україну, Чехію, росію. Разом із дружиною старалися на власне житло. Усе в оселі – від дверей і стелі до плитки – він зробив власноруч, вкладаючи не лише майстерність, а й чесно зароблені кошти. Був справжнім хазяїном і вправним майстром. Через постійні заробітки вдома бував нечасто, тому більшість господарських турбот лягала на плечі дружини. З часом родина придбала трактор, автомобіль та іншу необхідну техніку. Уже п’ятнадцять років вони жили у власній хаті.

Юрій працював водієм і комбайнером у СВК «Нуйнівський», а Оксана – помічником вихователя у дитячому садку. У 2022 році чоловік поїхав на сезонні роботи до Польщі. Та повномасштабне вторгнення змінило все. Батьківський дім і рідні в Новоолексіївці опинилися під російською окупацією. Загроза нависла й над Поліссям – біля північного кордону стояли колони кадирівців. Юрій одразу повернувся додому і вступив до війська. Уже 4 березня виконував бойові завдання у складі 14-ї окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого. Служив у мобільній групі, був мінометником, а згодом – оператором безпілотників.

Він літав на «Бабі Язі» – важких ударних дронах-бомбардувальниках типу Vampire. Через великі розміри та значну вантажопідйомність ці безпілотники використовують переважно для нічних вильотів. На початку повномасштабної війни серед російських окупантів поширювалися міфи про те, що ці дрони нібито прилітають у темряві, глушать зв’язок і навіть «викрадають» (зачіпляють спеціальними клешнями) поранених військових просто з окопів. Саме тому пропагандисти й охрестили їх «Бабою Ягою».

За високий професіоналізм, відповідальність і мужність під час виконання бойових завдань молодшого сержанта неодноразово відзначали відомчими та громадськими нагородами, беретним знаком Ракетних військ і артилерії ЗСУ, медаллю «За особливі заслуги перед Батьківщиною» та іншими відзнаками.

«Він завжди впевнено йшов туди, куди інші не наважувалися. А будь-яку роботу виконував якісно. На нього завжди можна було покластися», – згадує про свого підлеглого командир Роман.

Влітку 2022 року Юрій Савчук проводжав в останню земну дорогу свого племінника – воїна Дмитра Волошенюка, уродженця Херсонщини. Через окупацію рідного краю 26-річний захисник знайшов вічний спочинок у Нуйні – на землі своїх волинських родичів, куди любив приїжджати й милуватися красою поліських лісів та озер. Згодом на Камінь-Каширщину змогли вирватися й рідні Юрія. Вони врятувалися від загарбника, однак були змушені залишити ворогу все майно, нажите багаторічною працею.

Позивний «Мисливець» закріпився за Юрієм не лише тому, що він успішно полював на рашистів «Бабою Ягою» і до цього був вправним артилеристом. У мирному житті він насправді також захоплювався мисливством та риболовлею.

Юрій Савчук пройшов майже всі найгарячіші ділянки фронту – від Макарова, Ірпеня та Бучі до Оріхівського, Миколаївського, Донецького й Куп’янського напрямків. За весь цей час ворог жодного разу не зміг його уразити. Водночас постійне перебування в екстремальних умовах та хронічне запалення спричинили двобічну фіброму гортані. Довелося потрапити на операційний стіл, після чого все ще продовжив службу.

Виснаження, постійний стрес і нерегулярне харчування не минули безслідно. «Мисливець» почав відчувати якесь недомагання. Влітку 2025 року болі в животі стали нестерпними. Під час медичного обстеження лікарі діагностували онкологічне захворювання. Попереду були одинадцять місяців виснажливої боротьби, вісімнадцять курсів хіміотерапії… У березні 2026 року Юрія Савчука звільнили зі служби за станом здоров’я. А 28 червня його серце зупинилося. Він відійшов туди, де вже немає болю…

Іванна ГАЙДУЧИК , село Нуйно.

• Янгол у пікселі: 25-річний Герой з Волині не встиг одружитися із коханою, яка чекала на нього
• «Як можу спокійно жити у чужій країні, коли мої діти у небезпеці»: історія полеглого Героя з Волині Романа Самусенка
• Мама чекала онуків, але син не повернувся з війни: історія 25-річного Героя з Волині Юрія Березовського

Волинські