Цікава «Парасолька» від «Карітас-Волинь»

15 липня 2026 р. 15:42

15 липня 2026 р. 15:42

Серед багатьох благодійних організацій та фондів, що працюють в Україні, особливе місце займає «Карітас України». І недарма. Адже за підсумками минулого року, презентованого Асоціацією благодійників України у співпраці з аналітичним центром NOVI, він увійшов у трійку рейтингу ТОП-100 плюс найбільших благодійних фондів України. І це не просто позиція в рейтингу, а яскраве підтвердження напруженої роботи, адже він сформований на основі відкритих фінансових даних та офіційної звітності.

Надзвичайно злагоджено працює «Карітас-Волинь» у Нововолинську, же його впродовж багатьох років очолює священник Володимир Кметь. Йому вдалося сформувати хорошу команду. Особливо пожвавилася робота і набрала нового змісту з початком великомасштабної війни. До Нововолинська, як і до інших міст та сіл України, приїхало багато вимушено переселених осіб, які потребували захисту, спілкування. І саме тут вони це отримували. Та не лише під час лекцій чи занять із психологами. Особливо пам’ятні практичні заняття, останнє з яких провели на відпочинковій базі християнського літнього табору «Парасолька» у селі Дольськ на Турійщині. Слухачі Університету вільного часу, яких також запросили взяти участь у цьому заході, вдячні Вікторії Скринніковій за цікаву поїздку,яка залишила відчуття єдності, родинних спогадів, котрі гріють душу.

– Коли ми вперше побачили цю прекрасну місцину, навіть не здогадувалися, що це село має надзвичайно цікаву, хоча ще й мало поширену навіть на теренах Волині, – історію, розповіла координаторка проєкту Карітас Волинь Вікторія Скриннікова.

Колись тут стояв величезний палац, який звели наприкінці ХУІІІ століття. 1939 року трапилася велика пожежа і зберегти бодай щось з величних будов, на жаль, не вдалося. Свого часу у палаці проживала аж до смерті перша дитина останнього короля Польщі Станіслава ІІ Августа – Констанція, яка народилася в 1768 році. У 1790 році вона з чоловіком Каролем Жванем переїхали на Волинь, де він став старостою Володимирського повіту. Під палацом було величезне підземелля в готичному стилі, глибина якого в деяких місцях сягала двох поверхів. Палац оточував мальовничий парк з багатьма каналами та містками. 17 червня 1844 року «королівна» Констанція померла і її поховали на парафіяльному кладовищі поблизу містечка Турійськ. Й досі достеменно невідомо, чи це був перший палац в Дольську. В ХІХ столітті він зазнав значної перебудови, особливо верхній поверх. У парку навколо палацу росли велетенські дуби, буки.

Цікавою будівлею на території маєтку був мурований лямус – господарська глиняна будівля для збереження продуктів, одягу, зерна, знарядь праці, цінного майна, а також для житла влітку. Ті із старожилів, кому довелося бувати у палаці, розповідали, що їх вражала їдальня. Стелю цієї чи не найбільшої кімнати прикрашали дорогі люстри. Тут знаходилась колекція бронзових фігур та музей порцеляни. Поряд із головною будівлею палацу було приміщення театру, де розташували кімнати для проживання акторів та оркестру. Всі витрати на утримання фінансував граф Фредерик Юзеф Мошинський. Він так описав свій палац в заповіті: «Залишаю будинок, який був моїм помешканням з меблями, портретами, люстрами, порцеляною, посудом, архівом родинних документів…»

Посеред головної будівлі палацу знаходилась велика зала з мурованим каміном. На стінах – мисливські трофеї..

До 1914 року інтер’єр палацу складався із меблів в стилі Людовика XVI, ампір та Людовика Філіпа. Стіни прикрашали картини із образами Венеції відомого італійського художника Джованні Антоніо Каналь (Каналетто). У залі для балів було три картини авторства Марчелло Баччареллі, придворного художника короля Польщі доби пізнього бароко і ранього класицизму, італійця за походженням. Справжній скарб – два полотна пензля Франца Вінтерхальтера, німецького живописця і літографа, одного з наймодніших портретистів середини XIX століття. Він створив єдину в своєму роді галерею принцес і аристократок практично всіх країн Європи.

Вражаючою була і колекція карет XVIII століття графа Мошинського. Для зберігання такого транспорту в Дольську звели спеціальну будівлю.

Палац збудували у мальовничому місті біля озера, в оточені лісів. Резиденція в Дольську вважалась однією із наймальовничіших. Маєток тут займав площу у 100 гектарів, з них 70 – виділили під парк.

Отож після цікавої розповіді та ознайомлення з територією, учасники інтеграційного заходу, що мав назву «Коріння, що нас єднає», взяли участь у практичному навчанні, мета якого – торкнутися історії своєї сім’ї, родини. Такі події – це не лише відпочинок, а й знайомства, підтримка, єднання та можливість відчути себе частиною великої спільноти, де кожен важливий, почутий і потрібний.

Валентина ПЕТРОЩУК

Волинські