Волинський щит: Із військових музикантів у дронарі

17 липня 2026 р. 13:30

17 липня 2026 р. 13:30


– Думав, буде як у фільмах: перша ціль, перше влучання, емоції… А вийшло зовсім інакше. Просто зробив свою роботу і полетів назад, – усміхається Влад.

У 2020 році він прийшов на службу саме музикантом. Ще кілька років тому тримав у руках трубу і виступав у складі військового оркестру Князівської бригади. Репетиції, концерти, урочисті заходи – тоді армія мала зовсім інший темп життя і звучала інакше.

– Концерти закінчилися дуже швидко. Почалися поховання наших хлопців. А потім і самому довелося брати до рук зброю.

Після переведення до мотопіхотного батальйону Владу запропонували спробувати себе у напрямку безпілотників. Спочатку він хотів літати на великих БпЛА, але війна внесла свої корективи. Через поранення одного з пілотів виникла потреба підсилити напрямок малих розвідувальних дронів. Так музикант поступово став дронарем.

Спершу був помічником, придивлявся до роботи, вчився. Каже, потрібно було зрозуміти не лише технічну сторону справи, а й перевірити самого себе. І він зміг. Нині Влад- один із тих, хто щодня чатує на ворога у небі.

– Зараз, мабуть, найважче у нашій службі – це заходити і виходити з позицій. Дрони літають постійно. А всі вони над тобою автоматично здаються ворожими.

Кожен небезпечний епізод добре відкладається в пам’яті. Якось, пригадує він, ворожий FPV спочатку влучив в антену біля їхньої позиції, а вже наступного дня прилетів по самому бліндажу.

– Ну що… Зібралися та й перемістилися на іншу позицію. На щастя, всі уціліли. Паніка в таких ситуаціях точно не допомагає.

За словами Влада, командна робота відіграє чи не ключову роль в успішності підрозділу. А результат залежить далеко не від одного пілота. Кожен робить свій внесок у спільну справу: водій, технік, споряджаючий, логіст, розвідник.

Саме тому він особливо пишається тим, що їхній підрозділ отримав від командування автомобіль, як один із найрезультативніших за підсумками місяця.
У мирному житті пілот мріє повернутися до музики. Каже, що труба чекає його вдома. Як і родина. До речі, любов до музики в нього сімейна – батько теж був трубачем. І також – військовим. Загалом у родині Влада багато чоловіків тримали зброю в руках. Були й ті, хто воював у лавах УПА.

– Напевно, така доля в нас. Кожному поколінню доводиться боротися за свою Україну.

Поки ж замість музичних творів у його житті звучать зовсім інші звуки. Не труба, а дзижчання дронів. І дуже хочеться, щоб колись вони замовкли. Назавжди.

Матеріал  наданий відділенням комунікацій 14-ї ОМБр ім. князя Романа Великого

Волинський щит: Із військових музикантів у дронарі

Джерело: slovopravdy.com.ua