Дві нові збірки Олександра Каліщука

20 липня 2026 р. 14:30

20 липня 2026 р. 14:30

Пригадую один із грудневих вечорів, коли, незважаючи на зимову негоду, на серці було тепло і затишно. Саме тоді велика зала Нововолинського міського Палацу культури була наповнена людьми, які зібралися, щоб вшанувати волинського соловейка Олександра Каліщука з нагоди його поважного ювілею – 90-річчя. Худорлявий, енергійний, він ніби й не мав за плечима аж дев’ять десятків літ, жваво вибігав на сцену, зачаровував чудовим голосом, вражав тим, що, виконуючи власні пісні, не зупинявся й на хвилинку, акомпонуючи собі чи то на фортепіано, чи на баяні та пританцьовуючи при цьому.

А на завершення цього дійства видав: даю собі і кожному з вас наказ – через десять років і в такому ж складі зібратися тут з нагоди мого сторіччя. І Олександр Пилипович не зраджує своєму слову, хоча за останні чотири роки довелося не лише насолоджуватись привітаннями та нагородами, але й зазнавати важких втрат. Зокрема, пішла у засвіти його кохана дружина Галинка, уже п’ятий рік нашу землю, за незалежність і свободу якої він боровся ще з юних літ і за що довелося відсидіти кілька років у концтаборах, топче ненависний ворог. Та ніколи не падав духом, покладав надію на Бога, йшов вперед, творив і надихав оточуючих на те, аби ніколи не вмирала надія і віра у краще майбутнє, яке неодмінно настане.

Він і тепер не сидить, як кажуть, склавши руки. Його дім не минають добрі люди, а у вільний від спілкування час Олександр Каліщук складає свої думи і мрії, найважливіша з яких, аби швидше настала перемога, у поетичні рядки, нерідко добираючи до них власну мелодію. Яскраве підтвердження цьому – нещодавній вихід у світ двох його чудових збірок «Сходинки мудрості» та «Невичерпне джерело», укладачкою яких стала Аліна Хмельницька. Вдалося це зробити завдяки сприянню депутатів Нововолинської міської ради, які знайшли можливість виділити у цей непростий час кошти на видавництво книг. А нещодавно у читальному залі Нововолинської публічної бібліотеки зібралося багато поважних гостей, друзів і просто пошановувачів його творчості на презентацію, що носила назву «Молодія слова: зустріч поколінь». Так уже сталося з різних причин, що подібний захід ще два місяці тому відбувся у Вінниці. Ось як про це писала їхня місцева преса: «Вінницька обласна універсальна наукова бібліотека імені Валентина Отамановського радо зустрічала композитора, поета-пісняра, диригента, члена Спілки політв’язнів і репресованих України, члена Національної ліги композиторів України, заслуженого працівника культури України Олександра Каліщука з презентацією його двох нових книг – «Сходинки мудрості» та «Невичерпне джерело». Це не просто книги – це підсумок дев’яти десятиліть земного шляху людини, яка навчилася бачити сонце навіть крізь найтемніші хмари. Олександр Каліщук – поет, композитор і мудрець з волинським корінням відкривав нам безцінний скарб своєї душі, що сформувався через випробування, творчість і безмежну любов до життя, до України… Доповнила спогади донька музиканта Наталія Каліщук. На заході лунали авторські вірші, присвячені маестро від письменниці, членкині Національної спілки письменників України Жанни Дмитренко. Свої музичні твори дарував і Олександр Каліщук, який подякував Ользі Шевчук, котра запросила його на цю зустріч».

Ведуча літературного заходу «Мелодія слова: зустріч поколінь» в.о. директора Нововолинської публічної бібліотеки Марта Ляшук також повела сторінками дитинства, юності та перших звуків незламного таланту Почесного громадянина Волині та Нововолинська, заслуженого працівника культури України Олександра Каліщука. Ще з дитинства серед перших звуків природи рідного краю зародилося в нього те саме невичерпне джерело таланту, яке проніс через буремну юність і донині. Він завжди виборював право на українську пісню, а у часи, коли було це надто небезпечно, свідомо обрав шлях патріота й усім серцем та кожним рядком боровся за незалежну Україну.

Творчість майстра – безцінний дар усієї громади. Про це говорили міський голова Борис Карпус, голова літературно-мистецької вітальні «Мамина криниця» Ярослав Гиць, який тривалі роки співпрацює з Олександром Пилиповичем, а недавно побачила світ їхня спільна книга «Пісенне перевесло», в якій зібрано понад сто пісень-гімнів, написаних Ярослав Гицем і покладених на музику Олександром Каліщуком. Теплими були слова вітань Марії Доліновської – засновниці етногалереї «Русовичі» та інших.

Приємною несподіванкою для Олександра Каліщука після «живого спілкування», яке відбулося у формі діалогу, став виступ учасників літературно-мистецької вітальні «Мамина криниця», котрі підготували зворушливий дарунок під назвою «Ожилі сторінки», де звучали уривки з нової збірки, які перегукувалися з юністю та роками зрілості автора та демонстрували глибоку шану його творчості. Як і завжди, не обійшлося без пісень у власному виконанні автора.

Поважний вік Олександра Каліщука – це зовсім не про старість. Він і тепер у гущі подій. Не раз, повертаючись думками у минуле, ні за чим не жалкує, хоча довелося пережити багато: сто днів допитів, побоїв та знущань за участь у молодіжній організації націоналістів, яку створили у Лукові у 1951 році. А за відому і Україні, і далеко за її межами пісню «Волиняночка» був позбавлений посади керівника художньої самодіяльності Нововолинського палацу культури, хоча продовжував творити під чужими іменами. Він не лише писав вірші і нерідко клав їх на музику, але й знаходив час, щоб збирати та записувати народні пісні. І таких у нього – понад тисяча. Особливе місце займають пісні історичної тематики, релігійні переспіви. Олександр Пилипович і нині сповнений сил та енергії і впевнено крокує до столітнього ювілею, аби дотримати даного громаді слова.

Валентина ПЕТРОЩУК

Волинські