Багатогранне «Читацьке коло»

25 липня 2026 р. 13:22

25 липня 2026 р. 13:22

Сеанс терапії, можливість насолодитися вишуканою поезією, до якої так гармонійно впліталась музика, отримали всі, хто завітав до КМЦ на святкове дійство поетичного клубу «Читацьке коло», яке відбулося з нагоди відзначення 1038-ї річниці з часу заснування Володимира.

Зворушливі, щемкі, ніжні, трепетні вірші торкалися найпотаємніших струн наших сердець, до якого вже традиційно долучається театр «Різнобарв’я» на чолі із Ларисою Половньовою. Князь Володимир та княгиня Анна, що дбали про розквіт, розбудову, безпечне майбутнє міста, у яскравих костюмах, адресували імениннику найтепліші побажання процвітання і щасливого майбутнього. А зіграли ролі цих визначних історичних постатей знана акторка Наталя Самрук та поет-гуморист Микола Руденко.

Вони ж згодом представили свої твори на святковому дійстві. Когорта володимирських майстрів віршованого слова вельми багата. На екрані з’являлися обличчя поетів світлої пам’яті, що залишили нам свої поетичні надбання: Євген Колодійчук, Анатолій Махонюк, Людмила Патлашинська, Сергій Шишкін.

А далі до слова запросили авторів для читання власних творів. Приємно, що у розкішний віночок вплели перші віршовані квіточки наймолодші учасники літературного свята. Валентин Шарко, другокласник, артистично декламував вірш Анатолія Махонюка, а семикласниця Соломія Ягодська – поезію Зінаїди Ромащук.

Цей дебют найменших читців став чудовим вступним акордом для подальшого виступу, підхопленого вже знаними володимирськими майстрами поетичного слова. Чи не найдосвідченішим у цьому ремеслі є науковий співробітник історичного музею Богдан Янович. Він розпочав в’язку віршів твором, присвяченим рідному місту.

Це підхопили інші автори, даруючи у переддень уродин княжового града свої зізнання у любові. Зворушливо декламувала власні поезії і Марія Вальчук. Інколи голос зривався, сльози навертались на очі і Марійці, і багатьом присутнім, бо вірші ці надзвичайно щемкі, вони про наше сьогодення, про розлуки, втрати, але й про надію, віру, що допомагають вистояти, витерпіти цей нелегкий шмат життя, це випробування війною. Зворушлива пісня, текст якої належить Марії Вальчук, викликала особливу хвилю переживань і, мабуть, доторкнулася усіх присутніх, бо слухали, затамувавши подих. Як і іншу пісенну композицію на слова Людмили Богуславської, яка хоч не корінна володимирчанка, але знайшла тут свою другу домівку.

У дуеті з прекрасною солісткою, ведучою поетичного рандеву Русланою Ватлаєвою, під акомпанемент гітари, ці пісні бентежили, створюючи ауру особливої теплоти, ніжності. А повертаючись до творчості Марії Вальчук, треба згадати, що її творчі доробки готуються вийти окремою книгою. З нетерпінням чекатимемо на першу поетичну збірку талановитої жінки, знаної художниці.

Звичайно, я не зможу бодай кількома рядками розповісти про усіх, хто декламував свої задушевні поезії. Усі вони, на мою думку, терапевтичні, лікують, зцілюють, дають нам силу і далі боротись, а ще чекати і дочекатись всіх рідних, коханих. Тому так на часі звучав вірш яскравої, обдарованої авторки Наталії Самрук «Ти вдягаєш його сорочку»:

Ти вдягаєш його сорочку –
Завелику, з чужого плеча,
І ясніє безмежність ночі,
І міцнішає віри печаль.

Маленькі віршовані замальовки Зінаїди Петровс мене теж неймовірно схвилювали. Слухаючи їх відчуваєш, як важливо цінувати кожну мить життя, насолоджуючись сонцем, що сходить і золотить своїм промінням ранок, польовою квіткою. Зінаїда Мстиславівна надзвичайно уважна і чуйна до краси. Її надихає на створення прекрасних полотен і не менш вишуканих віршів природа рідного краю. Треба тільки володіти даром бачення і відчуття краси довкілля.

А справжньою окрасою свята став виступ гості, всебічно обдарованої Олесі Сінчук, поетеси, композиторки, піаністки, сопілкарки – членкині національної спілки письменників, яка завітала до нашого міста, щоб привітати його з поважною датою. Ще й досі відлунюють сопілкові мелодії у виконанні пані Олесі, авторська пісня «Вірю у рідний край», фортепіанний твір «Вітер весни».

Натхненням вам, майстри поетичної слова княжого граду.

Оксана ШЕСТАЛЮК

Волинські