Надбання предків збережено для нащадків у музеї села Заставне

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Надбання предків збережено для нащадків у музеї села Заставне

07 серпня 2026 р. 13:18

07 серпня 2026 р. 13:18

Ідею створення у рідному селі Заставне Литовезької громади музею старожитностей, щоб зберегти це для нащадків, Олена Хахула виношувала давно, а втілити її у життя вдалося майже рік тому. Якраз у день чергової річниці Незалежності України для усіх бажаючих гостинно відкрила двері садиба-музей «Спадщина». Її розмістили на родинному обійсті сімї Діюків, котре розташоване у зручному для цього місці. Адже поряд сільський будинок культури, дитяча дошкільна установа і храм.

Уже вдалося зібрати понад 700 експонатів. Зокрема, найбільшою є колекція вишитих рушників. Є тут і чимало старовинних вишитих жіночих та чоловічих сорочок, камізельок, запасок, макаток, доріжок тощо.

В одному із розділів представлені такаж древні предмети побуту. Усе зібране тепер – спільне надбання Заставненської сільської громадської організації, членами якої є всі жителі села, відтак вся ця колекція належить їм. Зрозуміла і мета проведеної нелегкої роботи щодо збору експонатів, приведення їх до належного стану – збереження культури, ідентичності, історії, духовності українського народу. До речі, найбільший вклад у цю корисну справу внесла Олена Хахула. Вона разом з подругою, депутаткою Литовезької сільської ради Наталією Кобзар вели перемовини з власниками будинку щодо розміщення музею, збирали експонати, прали, прасували, аби гарно виглядали вони на стендах. Довелося немало попрацювати, ремонтуючи будинок.

Два роки клопіткої роботи, розмов, вивчення думок та поглядів минули не марно, хоча, не секрет, що інколи було дуже непросто. Проте ініціатори не опускали руки, а свідомо спрямовували свою діяльність на досягнення мети. Вони нерідко залучали до роботи й своїх чоловіків, інших небайдужих односельців, адже саме від них відчували неабияку підтримку. Не стояла осторонь цієї важливої справи і староста села Ольга Райко. Усі разом, жертвуючи вільним часом, власними коштами готувалися до відкриття. І коли цей день настав, емоції переповнювали не лише їх, а й усіх, хто завітав до садиби-музею. Відтоді тут побувало немало відвідувачів. І кожна зустріч залишає по собі приємні емоції.

Організатори садиби-музею «Спадщина», щоразу зустрічаючи нових відвідувачів, не забувають з вдячністю згадувати всіх тих, хто подарував свої експонати. Завдяки цьому вони тепер не лежать у скринях, а належно збережені і стали надбанням громади та слугуватимуть онукам та правнукам, аби через десятиліття і навіть століття серцем і душею вони могли торкнутися невмирущої минувшини рідного краю.

Валентина ПЕТРОЩУК