Автентичні традиції Волині на етнофестивалі на Світязі

08 серпня 2026 р. 14:17

08 серпня 2026 р. 14:17

Другий за рахунком етнофестиваль «Культура єднає» Другий за рахунком етнофестиваль «Культура єднає» поєднав благодійну мету з представленням культурної спадщини різних куточків Волині. Тут відбувався збір коштів на створення сенсорного простору психоемоційного відновлення при Центрі ментального здоров’я Володимирського ТМО.

Ініціаторкою заходу є Юлія Кінаш, а  організаторами – Всеукраїнська громадська організація «Союз Українок» та ГО «Жіноча опора». Цьогоріч як співорганізатори  долучилися Волинська обласна рада та  громадська організація «Захист Держави».

На відкритті фестивалю з вітальними словами виступили голова Волинської обласної ради Григорій Непопад, голова ВГО «Союз Українок» і депутатка Волинської обласної ради Ористлава Сидорчук, організаторка заходу Юлія Кінаш та інші учасники. У своїх виступах вони говорили про важливість збереження української культурної спадщини, народних традицій та єдності, які сьогодні є джерелом сили й незламності українців.

Окрасою фестивалю став показ проєкту «ВІДРОДЖЕННЯ» кушніра з Прикарпаття Михайла Вінтонюка, який представив авторську колекцію кептарів – традиційних безрукавних хутряних кожушків, що здавна є невід’ємною частиною народного одягу жителів Карпат і Прикарпаття.

Виготовлені з овечої шкіри та оздоблені декоративними елементами, вони поєднали автентичність із сучасним мистецьким баченням.

Учасниками фестивалю стали творчі колективи з різних куточків Волині. Серед них – народний аматорський фольклорний колектив «Ягоденські свояки» із села Ягідне Оваднівської громади, який представив обряд обжинок, майстер-клас із вінкоплетення, а також народні пісні й танці. Колектив об’єднує три покоління однієї родини, які зберігають і популяризують українську народну творчість.

Свою колекцію «Голос роду» на фестивалі представила школа моделей CS-models громадської організації «Креатив студіо» з Володимира. Юні моделі продемонстрували вбрання відомого українського бренду GARMATYUK kids, у якому сучасний дизайн поєднано з елементами української традиційної культури.

Надзвичайно цікаво проходили  майстер-класи з ужиткового мистецтва, ярмарки народних майстрів. Задля підтримки ветеранського бізнесу функціонував ярмарок професій «Я зміг – і ти зможеш», на якому ветерани представляли започатковану власну справу.До речі, дуже активно працювала команда громадської організації  «Захист Держави».  Її члени вдало поєднували інформаційні послуги  з адаптичними видами спорту.

На етнофестиваль запросили і нововолинців – власницю етногалереї «Русовичі» Марію Доліновську  та слухачів Університету вільного часу, який очолює Лариса Жила. Саме вони демонстрували колекцію традиційного українського одягу. Але  перед цим надзвичайно цікавою була панельна дискусія про роль культури в сучасному світі, однією з учасниць якої стала Марія Доліновська. Вона наголосила, що вивчивши історію рідного Прибужжя зрозуміла – потрібно  не лише  зберегти для нащадків колекцію старовинного одягу, а й презентувати рідний край, бо він відрізняється від інших регіонів навіть самої Волині. Марія Василівна  також коротко зупинилася на книзі  «Традиційний нардний одяг Західної  Волині», яку їй вдалося видати.  Усі  виступи під час панельної дискусії  зводилися до того, що саме  культура не лише допомагає  зберігати національну пам’ять, людяність, духовні цінності, а й  постійно мати відчуття  приналежності до  великої української родини.

Яскравою окрасою фестивалю став показ лише невеличкої  частинки колекції  старовинного  одягу, зібраного Марією Доліновською в  приватній етногалереї «Русовичі». А у ролі моделей виступили слухачі Університету вільного часу.  До речі , серед них були не лише нововолинянки, а й чимало тих, кого війна змусила залишити рідні домівки і шукати  притулку на Волині. Вони тепер – активні членкині Університету вільного часу. Варто, мабуть, зазначити, що це був не просто  показ вишиванок і строїв, а швидше – жива історія  України, у якій переплелися різні регіони,  долі і традиції.  А присутні на етнофестивалі вкотре переконалися: українська культура не ділить нас за місцем проживання чи народження. Вона усіх об’єднує, дарує відчуття спільного коріння  та світлого майбутнього, яке неодмінно настане.

Валентина ТИНЕНСЬКА,

Валентина ПЕТРОЩУК

Волинські