Волинські господарі: «Ті гроші, по які їдуть до Польщі, ми заробляємо на лохині вдома»

08 серпня 2026 р. 20:07

08 серпня 2026 р. 20:07

Бединики із Великої Глуші перетворили лохину на справжню сімейну справу.

Родина Олександра і Сніжани Бедиників із Великої Глуші вже восьмий рік вирощує ягоди, перетворивши кілька сотень кущів на спільну справу батьків і трьох дітей

У той час, коли чимало українців шукають кращої долі за кордоном, ця родина з Любешівщини обрала інший шлях – залишитися вдома, працювати на рідній землі й самим дбати про своє майбутнє.

Уже восьмий рік родина Бедиників із Великої Глуші вирощує лохину. Кілька сотень кущів стали для них не просто джерелом заробітку, а справжньою сімейною справою, яка об’єднала батьків і трьох дітей.

Ідея взятися за незвичну для села ягідну культуру належала господарю – Олександру Бединику. Саме він переконав рідних ризикнути.

– Чоловік десь почув, що лохина може рости й плодоносити до п’ятдесяти років. На той час ця ягода була рідкісною і доволі прибутковою. Побачили її в однієї жінки в селі, скуштували – і вирішили посадити в себе, – пригадує Сніжана Бединик.

Спочатку родина придбала сто саджанців, а згодом – ще двісті. Для сімейного бюджету це були значні витрати. Проте купівля рослин стала лише початком великої роботи: господарям довелося самотужки вивчати всі тонкощі вирощування нової культури.

– Ми багато читали, шукали інформацію про догляд за лохиною. Від того, наскільки правильно її посадити, залежить, як вона ростиме. Для кожного куща копали яму приблизно метр на метр, завозили спеціальну землю та хвойну підстилку. Лохина любить кислий ґрунт, тому без належної підготовки доброго врожаю не буде, – пояснює господиня.

До роботи взялася вся родина. Олександр копав сотні посадкових ям, а дружина разом із дітьми допомагала завозити землю та хвойні голки. Відтоді кожен має на ягіднику свої обов’язки. Щоправда, є робота, яку господар нікому не довіряє.

– Кущі обрізає лише чоловік. Нам цього не дозволяє, – усміхається Сніжана.

Лохина не любить поспіху: спершу в неї треба вкласти роки праці, турботи й терпіння – і лише потім вона віддячує щедрим урожаєм.

Нині на плантації ростуть три сорти лохини. За словами господині, це необхідно для кращого запилення та стабільного врожаю. Перші ягоди з’явилися на третій рік після посадки, а відчутний прибуток родина почала отримувати лише через п’ять-шість років. Із одного дорослого куща за сезон можна зібрати в середньому п’ять-сім кілограмів ягід.

Одним із найбільших випробувань для ягідників залишається погода. Якщо торішній сезон був дощовим і сприятливим для росту кущів, то цьогоріч доводиться постійно дбати про полив. Лохина дуже любить вологу, тому у спеку, коли дощів майже немає, ягідник потребує регулярного зволоження.

Бединики принципово не використовують хімічних засобів захисту рослин. Кущі отримують лише необхідне підживлення, воду та ретельний догляд. Саме тому серед постійних покупців переважають молоді мами, які шукають якісні й безпечні ягоди для дітей.

Утім, виростити врожай – лише половина справи. Не менш важливо його продати.

– Уже кілька років возимо ягоди до Луцька. Шукаємо покупців через інтернет і продаємо напряму. Закупники також є, але їм потрібні великі партії – від пів тонни до тонни. Тоді вони самі приїжджають і забирають продукцію, – розповідає жінка.

Сезон збору лохини триває від початку липня до кінця серпня. У цей час до роботи долучаються не лише члени сім’ї, а й родичі та жителі Погулянки й Великої Глуші.

Попри значне навантаження, Бединики не збираються відмовлятися від своєї справи. Адже лохина дає їм можливість заробляти вдома, не залишаючи родину й рідне село.

– Я завжди кажу людям, що варто ризикнути. Так, ця ягода потребує праці та вкладень. Але це сезонний заробіток удома. Ті гроші, по які люди їдуть до Польщі, цілком реально заробити й тут – поруч зі своєю сім’єю, – переконана Сніжана Петрівна.

Нині господарі замислюються над розширенням плантації. Водночас мріють знайти стабільного покупця, який забиратиме врожай безпосередньо з господарства.

– Хотілося б, щоб із реалізацією було простіше: приїхали, забрали ягоди – і все. Тоді лохина сповна виправдовувала б усі вкладені сили та кошти. А поки працюємо далі, – оптимістично підсумовує господиня.

Алла ФЕСИК.

Волинські