Психіатр – не лише для «важких» пацієнтів: Діана Захарчук про міфи, психічне здоров’я і життя в умовах війни

11 серпня 2026 р. 11:13

11 серпня 2026 р. 11:13

Війна змінила життя кожного українця. Ми навчилися жити під звуки сирен, звикли перевіряти новини після кожного вибуху, хвилюватися за рідних, які перебувають на фронті або далеко від дому. Та якщо фізичні наслідки війни помітні одразу, то психологічні часто залишаються непоміченими. Тривога, безсоння, панічні атаки, емоційне виснаження дедалі частіше стають частиною повсякденного життя. Чому українці почали частіше звертатися до психіатрів? Як зрозуміти, що стрес уже перестав бути нормальною реакцією? Чому не потрібно боятися психіатричної допомоги? Про це ми поспілкувалися з лікаркою-психіатринею Діаною Захарчук.

Для Діани Захарчук психіатрія стала не випадковим вибором.

Лікарка відверто розповідає, що ще в юному віці сама пережила психологічні проблеми та потребувала підтримки фахівців із ментального здоров’я. Саме цей досвід допоміг їй зрозуміти, наскільки важливою є своєчасна допомога людині, яка опинилася у складному емоційному стані. «Мене завжди цікавило, як працює головний мозок, чи він здатен відновлюватись, чому кожен із нас по-різному реагує на стрес. Коли я відчула на своєму досвіді, що професійна допомога справді може змінити життя людини, зрозуміла: хочу сама спробувати піти в цю сферу» , – каже Діана.

Війна зробила тривогу повсякденністю

За словами лікарки, повномасштабне вторгнення суттєво змінило характер звернень пацієнтів. Почастішали випадки гострої реакції на стрес, розладів адаптації, посттравматичного стресового розладу, а також тривожних і панічних розладів. Кількість звернень серед цивільних та рідних військовослужбовців більша ніж звернень від власне військових. З досвіду і спостережень, війна призвела до зростання кількості тривожних і панічних розладів, які нині трапляються частіше, ніж депресивні.

Людина не може жити без стресу. Він є природною реакцією організму на небезпеку. Проте існує межа, коли стрес перестає бути нормою.

Якщо пригнічений настрій, постійна тривога, дратівливість, апатія чи порушення сну не минають понад два тижні, це вже привід звернутися до спеціаліста. Особливо мають насторожити такі симптоми: постійно пригнічений настрій; відсутність радості від речей, які раніше приносили задоволення, порушення сну, зміни апетиту, постійне відчуття тривоги без очевидної причини, хронічна втома, яка не минає навіть після відпочинку.

Часто люди навіть не підозрюють, що причиною фізичних симптомів може бути саме психоемоційний стан. Нервова та гормональна системи працюють у тісному взаємозв’язку. Саме тому тривалий стрес нерідко проявляється тілесними симптомами. Все більше пацієнтів звертаються зі скаргами на синдроми подразнених кишківника, сечового міхура, головний біль, постійну втому або інші функціональні порушення, хоча серйозних фізичних захворювань у них не виявляють.

За словами лікарки, найбільш вразливими категоріями людей є діти, літні люди, а також внутрішньо переміщені особи, українці, які були змушені виїхати за кордон та військовослужбовці і члени їхніх родин.

Війна залишає слід у психіці військових

За словами Діани Захарчук, найчастіше військовослужбовці звертаються по допомогу через порушення сну: навіть після сильного фізичного виснаження вони не можуть заснути, часто прокидаються вночі, страждають від тривожних сновидінь і флешбеків – надзвичайно реалістичних спогадів про пережиті бойові події, які супроводжуються сильним страхом і відчуттям повторного переживання травми. Серед інших поширених симптомів – хронічна втома, апатія, втрата інтересу до життя та небажання перебувати в компанії цивільних. Тому відкритим залишається питання навчання населення правильному спілкуванню з військовослужбовцями.

За словами Діани Захарчук, родини військовослужбовців найчастіше стикаються з тривогою за рідну людину, яка перебуває на службі. Постійна відсутність зв’язку та невизначеність лише посилюють відчуття нестабільності та тривоги.  Особливо гостро це переживають дружини військових, адже на їхні плечі часто лягають усі побутові обов’язки, виховання дітей і робота. Тому серед найпоширеніших труднощів лікарка називає тривогу, невизначеність, нестабільність і відчуття самотності.

Після повернення військовослужбовця додому рідним насамперед варто поважати його особисті кордони. У перші дні не рекомендується ставити запитання про пережиті бойові події, адже такі розмови можуть повертати людину до травматичних спогадів. Якщо військовий не готовий говорити про свій досвід, не варто наполягати чи повторно порушувати цю тему. За словами лікарки, найкраще дати людині час, а до таких розмов повертатися лише тоді, коли вона сама буде до цього готова.

Водночас підтримки потребують і самі рідні військовослужбовців. Якщо дружина, батьки чи діти не справляються з тривалим очікуванням, тривогою або переживаннями, варто звернутися по фахову допомогу до психолога чи, за потреби, до лікаря-психіатра. Також важливо розуміти, що після служби стосунки в родині можуть змінитися. Світогляд військовослужбовця нерідко трансформується, тому не варто очікувати, що все буде так, як до війни.

Діана Захарчук наголошує: психіатрична чи психологічна допомога для рідних є важливою, однак звернення має бути добровільним.

«Психіатр – не вирок». Які міфи досі заважають людям звертатися по допомогу

Психіатриня Діана Захарчук пояснює, що головною причиною, через яку люди досі бояться звертатися по психіатричну допомогу, залишається суспільна стигма. На її думку, це багато в чому пов’язано з минулим, коли психіатрія асоціювалася з каральною медициною та негуманним ставленням до пацієнтів. Через це й багато хто боїться осуду, адже досі побутує хибне уявлення, що до психіатра звертаються лише «божевільні».

Лікарка наголошує: психіатрія охоплює значно ширший спектр психічних розладів, які можуть виникнути практично в кожної людини, а своєчасне звернення до фахівця часто допомагає уникнути погіршення стану.

Серед поширених міфів – уявлення про психіатра як про суворого літнього лікаря, який ставить дивні запитання та шукає лише важкі психічні захворювання . Насправді, зазначає Діана Захарчук, у професії працює багато молодих спеціалістів із сучасним підходом, які будують роботу на довірі, емпатії та партнерстві з пацієнтом.

Ще один стереотип стосується самих психіатрів: дехто вважає, що вони нібито «самі психічно хворі», або називає психіатричні відділення образливими словами. Такі упередження лише посилюють страх перед зверненням по допомогу та віддаляють людей від лікування. За словами психіатрині, упереджене ставлення вона відчувала й особисто як молода лікарка. Пацієнти нерідко дивуються, побачивши молодого спеціаліста, адже очікують зовсім інший образ психіатра.

Окремий поширений страх – так званий «облік». Діана Захарчук пояснює, що нині система працює інакше, ніж раніше. Сам факт першого звернення до психіатра не означає автоматичного взяття під спостереження. Такий нагляд застосовується лише в окремих випадках відповідно до встановленого діагнозу та медичних вимог. Також лікарка наголошує, що під час проходження медоглядів вирішальним є не сам факт наявності психічного розладу чи документів про інвалідність, а реальний психічний стан людини. Якщо пацієнт перебуває у стійкій ремісії та здатний виконувати свої обов’язки, саме це враховується під час ухвалення рішення щодо його працездатності.

Не менш поширений міф – що психіатр обов’язково призначить сильнодіючі препарати, після яких людина стане залежною або зміниться її особистість. Насправді медикаментозне лікування підбирається індивідуально. У багатьох випадках воно поєднується з психотерапією, а інколи пацієнт узагалі не потребує ліків. За словами Діани Захарчук, психічний розлад може впливати на працевлаштування, можливість керувати автомобілем та інші сфери життя. Водночас вважає, що люди з психічними захворюваннями в Україні досі стикаються з упередженнями й необґрунтованими обмеженнями. Якщо людина проходить підтримувальне лікування, перебуває у тривалій ремісії та має стабільний психічний стан, вона повинна мати рівні можливості для роботи й повноцінної участі в суспільному житті.

Щоб люди перестали боятися звертатися по допомогу, насамперед потрібна якісна психоосвіта. Діана Захарчук наголошує, що тема ментального здоров’я була важливою завжди, а в умовах війни її значення лише зросло. Саме тому в Україні активно розвиваються ініціативи, спрямовані на підвищення обізнаності населення та подолання стереотипів щодо психіатричної допомоги.

Окрему роль у цьому відіграють центри ментального здоров’я, де  пацієнти можуть безплатно отримати комплексну допомогу психіатра й психолога, а за потреби – працювати одразу з кількома спеціалістами. Усі звернення є конфіденційними, а лікування відбувається у комфортних умовах.

Лікарка також звертає увагу на поширену помилку щодо направлення до лікаря. У Володимирському ТМО для запису до психіатра направлення від сімейного лікаря не потрібне – достатньо взяти талон у реєстратурі. Натомість і сімейний лікар, і психіатр можуть скерувати пацієнта до психолога, якщо бачать таку потребу.

Під час першої консультації лікар збирає інформацію про скарги, історію життя та можливі причини виникнення розладу, після чого проводить діагностику й визначає подальшу тактику лікування. За словами Діани Захарчук, вона не завжди передбачає призначення ліків. Якщо людина має достатній внутрішній ресурс, ефективною може бути робота з психологом або психотерапевтом, а медикаментозне лікування застосовують лише тоді, коли воно справді необхідне.

Різниця між психологом і психіатром.

Спеціалістка пояснила: психолог працює з емоційними переживаннями, допомагає краще зрозуміти себе, навчитися долати життєві труднощі та змінювати поведінкові моделі. Психіатр же є лікарем. Він встановлює діагноз, оцінює, чи має людина психічний розлад, і, за потреби, призначає лікування.

– Найкращий результат часто дає саме поєднання роботи психолога та психіатра. Це не конкуренція між спеціалістами, а командна допомога людині , -зазначає Діана Захарчук. Лікарка закликає: звернення по допомогу не є ознакою слабкості. Навпаки, це свідчення відповідального ставлення до власного здоров’я.

– Мені дуже хочеться, щоб люди перестали боятися психіатрів. Чим раніше людина звертається по допомогу, тим більше шансів швидше повернутися до повноцінного життя. Психічне здоров’я так само важливе, як і фізичне.

Під час розмови ми торкнулися ще однієї теми, про яку часто забувають, — важливості сну. За словами Діани Захарчук, мозок не відпочиває навіть тоді, коли людина спить. Саме в цей час він аналізує пережиті події, упорядковує інформацію та допомагає психіці відновитися. Це природний процес роботи психіки , пояснює лікарка. Саме тому тривале недосипання поступово виснажує нервову систему та може стати одним із чинників розвитку тривожних і депресивних розладів.

Невроз і психоз: у чому різниця

Люди нерідко плутають ці поняття, хоча між ними існує принципова різниця.

При невротичних розладах людина усвідомлює свій стан. Вона розуміє, що її турбує тривога, страх або пригнічений настрій, критично оцінює свої переживання і зазвичай сама шукає допомоги.

Психоз, навпаки, супроводжується втратою критичного ставлення до власного стану. У людини можуть виникати галюцинації, маячні ідеї, змінюється сприйняття реальності та мислення.

– Невротичні розлади добре піддаються лікуванню. Психотичні стани значно складніші й потребують обов’язкового лікування та спостереження спеціаліста , – наголошує психіатриня.

Також я запитала у лікарки про страх перед лікування препаратами. Психіатриня Діана Захарчук закликає не боятися психіатричних препаратів. За її словами, краще вчасно звернутися по допомогу й покращити свій психічний стан, ніж роками жити зі стражданням і втрачати якість життя. Вона наголошує, що сучасна психіатрія працює за принципами доказової медицини. У лікуванні використовують лише препарати, ефективність яких підтверджена дослідженнями та клінічними протоколами. Головна мета лікування – не просто усунути симптоми, а поліпшити якість життя пацієнта. Щодо поширеного страху перед залежністю, лікарка пояснює: усе залежить від групи препаратів. Є медикаменти, які можуть викликати залежність, тому їх призначають лише на короткий термін. Водночас більшість сучасних психотропних препаратів такої залежності не спричиняють. Побічні дії також є індивідуальними, адже ніхто не може наперед передбачити, як організм конкретної людини відреагує на лікування. Перед призначенням препаратів психіатр обов’язково враховує хронічні захворювання, можливі протипоказання, а також особливі стани, зокрема вагітність чи дитячий вік, коли застосування окремих ліків може бути обмеженим. «Психіка безпосередньо впливає на стан інших органів, тому інколи краще обрати менше зло, ніж більше» , – зазначає Діана Захарчук. За її словами, якщо психічний розлад суттєво порушує працездатність, фізичне самопочуття та повсякденне життя людини, правильно підібрана терапія допомагає стабілізувати стан і повернутися до повноцінного життя.

Чому психоактивні речовини – це ризик

Під час інтерв’ю ми також поговорили про вживання психоактивних речовин, адже серед молоді досі поширена думка, що вони є «безпечними». Діана Захарчук пояснює: сам по собі канабіс не означає, що людина обов’язково захворіє на психічний розлад. Проте якщо існує спадкова схильність, він може стати пусковим механізмом.

– Якщо є спадкова схильність, психоактивні речовини можуть спровокувати розвиток хвороби, – говорить лікарка. Саме тому людям, у родині яких були випадки тяжких психічних захворювань, варто уникати будь-яких експериментів із психоактивними речовинами.

Як підтримувати психічне здоров’я щодня

Попри складні обставини, існують звички, які допомагають зберігати психічну рівновагу: режим дня, повноцінне харчуватися, час для відпочинку та не нехтувати сном. Не менш важливо мати хобі – заняття, яке допомагає відволіктися від повсякденних турбот і приносить задоволення. Важливі і соціальні контакти. « Не варто замикатися в собі. Потрібно підтримувати зв’язок із людьми, яким довіряєш, і не боятися відкриватися новому досвіду » , – радить Діана. Новий досвід робить психіку сильнішою.

Навіть невеликі зміни у звичному житті допомагають мозку формувати нові нейронні зв’язки, за словами Діани Захарчук. Це може бути новий маршрут до роботи, подорож, знайомство чи спроба подивитися на звичну ситуацію під іншим кутом. « Чим більше нового досвіду отримує людина, тим легше її психіка адаптується до нових умов а також полегшує прийняття рішень» , – каже вона. Особливо цінною ця навичка стала для українців під час війни, коли життя часто змінюється буквально за один день.

Стрес не завжди є ворогом

Хоча більшість людей сприймає стрес лише як негативне явище, лікарка звертає увагу й на його інший бік. Саме стресові події нерідко змушують людину ухвалити важливі рішення, які вона роками відкладала.

– Іноді саме стрес допомагає зробити крок уперед. Він змушує діяти, переглянути свої пріоритети та знайти в собі сили на зміни , – говорить психіатриня. Водночас вона наголошує: кожна людина переживає стрес по-різному. На це впливають особливості нервової системи, темперамент, життєвий досвід і навички, які людина здобула протягом життя.

Хоча змінити вроджений темперамент неможливо, навчитися здоровіше реагувати на труднощі цілком реально.

– Психічне здоров’я не менш важливе, ніж фізичне, і вчасне звернення до спеціаліста гарантує результат. Не потрібно боятися психіатрів чи соромитися своїх переживань. Я поцікавилася у психіатрині: «Чи готове українське суспільство до психологічних наслідків війни?»

– Нині багато людей звертаються до спеціалістів не тому, що повністю усвідомили важливість психічного здоров’я, а тому, що неспроможні терпіти свої симптоми. Лікування психічних розладів -це не лише усунення симптомів. Це тривалий і комплексний процес, який потребує часу, співпраці зі спеціалістом і готовності працювати над собою, – підсумовує Діана Захарчук.

Анастасія ЧЕРЕНЮК

Волинські